Українська для шкіл нацменшин – актуальна для регіону
Міносвіти підтримало ініціативу філфаку УжНУ: усі студенти ОС «Магістр» освітньої програми «Українська мова і література в закладах загальної середньої освіти з викладанням мовами національних меншин» зараховані на місця держзамовлення
Галина Шумицька: «Ми задоволені тим, що копітка робота, яка розпочалася понад рік тому й активно триває досі, має добрі проміжкові результати. Ліцензійний обсяг заповнено переважно з двох причин: суспільно-політична ситуація в краї спонукає знати кілька мов, а наші нові освітні програми дають таку можливість; наше профільне міністерство дотримало обіцянки: усі студенти на цій ОП зараховані на місця державного замовлення. Тепер справа за тим, аби виробити нові підходи до методики викладання рідної та нерідної мови. Кафедри української мови та української літератури активно над цим працюють. Мізкуємо також стосовно того, як нашу заочну форму навчання трансформувати за змістом у дистанційну, як того вимагає час. Не секрет, що більшість вступників у магістратуру нині обирає заочну форму навчання, але ж її формат уже не відповідає вимогам часу… Можна вдавати, що все ок, а можна чесно зізнатися самим собі, що так може знівелюватися сама суть магістратури, навчання у якій передбачає систематичну пошукову навчально-наукову роботу. У мене нема готових рецептів, але ми на факультеті про це думаємо…»
Власними міркуваннями поділилися з нами й магістранти першого року навчання ОП «Українська мова і література в закладах загальної середньої освіти з викладанням мовами національних меншин».
Марина Кияк: «Філолог, без усяких сумнівів, повинен бути начитаний і добре зорієнтований. Ця професія потребує саме любові до мови, відчуття її безсумнівної важливості для функціонування суспільства, бажання здобувати практичні навички, які дозволять якісно виконувати визначені завдання.
Я вже працюю вчителем початкових класів. Є дітки в наших закарпатських школах, які належать до різних етнічних груп, і їм важко сприймати обсяг програмного матеріалу нерідною для них мовою. Тому, коли я дізналася, що на філологічному факультеті відкривається нова освітня програма – «Українська мова і література в загальноосвітніх закладах з мовою навчання національних меншин», – вирішила, що це дуже хороша нагода здобути нові знання. По-перше, це ще одна можливість вивчити іноземну для себе мову, оскільки програмою передбачено практичний курс угорської чи то румунської мови. По-друге, здобуття фаху за такою програмою розширює наші можливості у пошуку роботи, бо ми можемо працювати як у національній школі, так і у школах нацменшин. Буде набагато легше пояснити учневі матеріал: ми зможемо проводити паралелі між українською мовою як державною і його рідною мовою. Діткам легше буде сприймати нову тему. Коли вони побачать, що педагог може з ними порозумітися, то і віддача буде відповідною, а це вже взаємодія вчителя і учня: усі будуть зацікавлені в позитивному результаті. І нарешті це нам знадобиться у житті, бо живемо на Закарпатті. А це край, де багато національних спільнот. Живучи на одній території, ми зобов’язані розуміти одне одного і жити в дружніх стосунках, бо ми європейська держава».
Тетяна Черевко: «На мою думку, така освітня програма є дуже перспективною, адже дає ширші можливості для пошуку роботи після закінчення університету. Також я обрала цей напрямок через можливість вивчити ще одну іноземну мову, принаймні на розмовному рівні. Адже практичний курс іноземної розрахований також і на людей, які зовсім не володіють обраною ними мовою національної спільноти».
Вікторія Теслевич: «Вступати до магістратури чи ні, я довго не думала. У школі до вчителів, що мають диплом магістра, зовсім інше ставлення. Дирекція впевнена, що вчитель-магістр має глибші знання з фаху і може більш результативно навчати учнів. А вивчати мову іншої країни, тим паче, що в нас проживають численні національні спільноти, завжди цікаво і корисно як для професійної діяльності, так і для загального розвитку. Ознайомитися з культурою іншої країни, її звичаями і традиціями найкраще через мову. Зокрема, в нашій області багато шкіл з угорською мовою навчання. Тому студент після навчання може успішно комунікувати з учнями навіть якщо не живе в середовищі, де спілкуються мовою нацменшин у повсякденному житті. Сподіваюся, що угорську мову я зможу використовувати не тільки в школі, а також застосовувати практично під час подорожей і в спілкуванні з іноземцями».
Ольга Стефанець: «Щодо вибору освітньої програми «Українська мова та література в закладах загальної середньої освіти з мовами навчання національних меншин», то він не був випадковим. До цього мене спонукало кілька причин. По-перше, рівень вивчення української мови у школах населених пунктів з компактним проживанням угорськомовного населення, явно бажає бути кращим. І це не є таємницею. Останнім часом про це багато мовиться, зокрема у засобах масової інформації. Тому десь хочеться долучитися до виправлення такої ситуації.
По-друге, не треба забувати і про тих маленьких українців, чиї батьки з певних причин виїхали на заробітки в сусідню Угорщину. Гадаю, вони також потребують якісного викладання української мови. Водночас сучасній освіченій людині не зашкодить додатково знати ще одну мову, тим більше, якщо цією мовою говорять наші найближчі сусіди».