В Ужгороді відбулася презентація книги Любомира Белея «”Русинський” сепаратизм: націєтворення in vitro»

Інтерв’ю з науковцем на сайті Медіацентру «за мотивами» його праці «”Русинський” сепаратизм: націєтворення in vitro» викликало жвавий інтерес публіки, адже нині темою русинства часто спекулюють на політичному підґрунті. Тож охочих почути позицію вченого в читальному залі бібліотеки зібралося чимало.

Автор книги розповів слухачам про витоки русинства, його ідеологів, окреслив найголовніші технологічні прийоми, на яких тримається русинство, та пояснив, що раніше ті, хто нині називається українцями, звалися русинами. Любомир Омелянович зауважує, що русинів та українців не слід розмежовувати: ті, хто вважає себе неукраїнцями, мають право називатися будь-як, але вживання етноніма «русин» – це просто крадіжка назви. Тому для розмежування вживає у книзі слово «неорусин».

«Русинство – це майстерно сконструйована технологія, а не наука. Те, що не стосується української культури, я пропоную не називати русинським. Це проект дезінтеграції українського простору», – впевнений Любомир Белей. Аргументи на доказ цього можна знайти у виданій книзі.

Професор порушує питання «що робити» й пропонує свої відповіді на нього:

• Заборонити використовувати терміни «русин», «русинський», «руська мова», «русинська мова» у значеннях «неукраїнець» чи «неукраїнський». «У нас демократична держава – хто не почувається українцем, може себе записувати хоч чорним клобуком, але, коли він використовує набутки української культури, не має права її привласнювати», – каже Любомир Омелянович.
• Відійти від совєтських ремінісценсій: «Є літературний стандарт, але потрібно розуміти і прищеплювати думку, що говори – це величезне багатство української мови. Діткам треба показати, яка українська мова багата, адже є безліч говірок, а не щось окреме».

Слухачі жваво вступали у дискусію та ставили питання Любомиру Белею. Відтак усяк охочий мав нагоду придбати книгу з автографом.