Андрій Любка: «Українізація й надалі прогресуватиме, але це питання поколінь»

Збірка есе «Щось зі мною не так», написаних впродовж 2020–2021 років, – це збірка реальних і вигаданих, подекуди жартівливих історій, пригод та подорожей автора.

На питання, чому книга має таку дивну назву, Андрій Любка відповідає: «Я завжди намагаюся придумати якусь безглузду назву для книжки, щоб читачі не очікували від неї багато, та не розчарувалися в разі чого».

Впродовж вечора автор зачитав чотири есе зі збірки: «Рятуйся, хто може» – про зустріч зі свідками Єгови у літаку до Нью-Йорку; «Ким я тільки не був» – про те, як Андрія Любку в Чехії переплутали з іншим письменником, Любком Дерешом; «Лежачологія» – про відпочинок на зимові свята; та «Балада про шорти» – про поступки в шлюбі.

«Мені важливо, що ця книга вийшла цього року і на ній написано «2022 рік». Рік трагічний, але водночас сповнений надії. Важливо, що в такий непростий час ми не лише даємо відсіч ворогу, а й продовжуємо щось створювати», — каже письменник.

Під час повномасштабної російсько-української війни Андрій Любка взяв невелику паузу у творчій діяльності та займається волонтерством – закуповує машини для ЗСУ.

«За першою освітою я філолог. Люблю читати книги. Мене не цікавлять і ніколи не цікавили машини. Чому  займаюсь саме ними? Є одна історія. Перед Великоднем ми з друзями сиділи й думали, що треба відправити нашій бригаді гостинці на фронт. Купили 100 кг ковбаси і 100 кг шовдаря. Зателефонували їм, розказали про це, спитали, що ще треба. А вони нам розповідають, що їхали на фронт на ПАЗіку. Автобус зламався десь в Дніпропетровській області і ремонту не підлягав. Стоять, думають, що робити? Подумали, скинулися грошима і замовили таксі. На ньому приїхали на фронт. На фронт – на таксі. І цих людей хотіли перемогти?.. Саме тому вирішили придбати для них пікап, який стане в пригоді в будь-яких ситуаціях. На сьогодні я купив уже 52 машини і буду продовжувати робити це», – ділиться своїм волонтерським шляхом письменник.

За останні пів року письменника часто запрошують на різноманітні літературні фестивалі за кордон, де він розповідає про війну в нашій державі та збирає гроші. «Країни Європи знають, що українська культура – окрема, незалежна, – розповідає Андрій. – Ми отримали те, чого раніше не було. Бути українцем стало круто! І тепер за кордоном жоден захід не обходиться без українців. Українізація й надалі буде прогресувати, але це питання поколінь».

Також поділився роздумами про роль сучасних українських письменників, усіх учасників літературного процесу у війні культур з росією та в інформаційні війні; зауважив на потребі їхнього фінансування.

Наприкінці заходу всі присутні мали змогу придбати нову книгу Андрія Любки з автографом та поспілкуватися з автором.