В Ужгороді презентували нову повість Олександра Гавроша «Замок любові»

Як розповів автор, він намагається прописувати Закарпаття в загальноукраїнський літературний простір, зокрема – й у дитячій літературі. Наприклад, одна з попередніх книжок у цій серії – «Героїчні канікули» – розповідає про Карпатську Україну. Зрештою, самим закарпатцям бракує сучасної белетристики про рідний край, а історичної – й поготів.[/vriz]

Присутній на презентації відомий ужгородський археолог Олександр Дзембас, який став одним із прототипів повісті, зізнався, що вперше потрапив до художньої літератури. Читалося йому цікаво й легко, бо ж це книга-гра, яка має різні пласти – пізнавальний, гумористичний, містичний.

«Я з дитинства люблю читати пригодницькі книжки, – розповів археолог. – У часи СРСР це була чи не єдина можливість подорожування, бодай віртуального. І таких книжок завжди бракувало. З історичного погляду тут все відображено достовірно. Тому слід обов’язково продовжувати цю серію, яка в доступній для школярів формі описує мандрівки відомими музеями України».

Присутня на презентації художниця Марина Чопей розповіла про свою роботу над оформленням книжки, яка проходила не так просто, адже це був її перший досвід. Сама Марина працює акторкою в Мукачівському драматичному театрі, однак має художню освіту. А оскільки сама з Чинадійова і проводить екскурсії в замку Сент-Міклош, то Олександр Гаврош запропонував їй намалювати 20 ілюстрацій до повісті. Художниця наголосила, що хотіла надати книжці містичнішого характеру, тому уникала фотографічності.

Доктор філологічних наук Галина Шумицька наголосила, що такі книжки дуже потрібні для творення українського наративу, який має нарешті витіснити радянські стереотипи про нас. Адже тепер, коли відмовляємося від імперської спадщини, ми повинні заповнити культурний простір власними творами, не менш якісними і конкурентними. І серія «Музей пригод» чудовий приклад для наслідування.

Олександр Гаврош повідомив, що незабаром презентація «Замку любові» відбудеться і в Чинадіївському замку. Сам господар каштелю Сент-Міклош Йосип Бартош дав високу оцінку повісті, де він виступає під своїм справжнім іменем: «Тут все взяте з життя, тому книжка цікава як дітям, так і дорослим», – каже художник-орендатор. – Серед довколишньої поверхневості і хайпу – це острівець сенсу і змісту. Я називаю цей стиль «транс-реалізмом», коли елементи фантастики поєднується з фактографічною реальністю».

Погоджується з ним і доктор історичних наук, професор УжНУ Сергій Федака: «Повість тримається на по-хвацькому закрученій інтризі, яка не відпускає до самого фіналу, і нагадує чарівне дзеркало, яке всмоктує читача досередини, переформатовує і відпускає на волю вже зовсім іншим, зміненим, збагаченим, насиченим пригодами і містичними враженнями… А туристичне Закарпаття дістало ще одну інтригуючу візитівку, яких ніколи не буває забагато».