В УжНУ вшанували пам’ять жертв Голодомору
До поминального дня факультет історії та міжнародних відносин разом із студентським науковим товариством «КЛІО» влаштували для молоді круглий стіл
Із вітальним словом до студентів звернувся доцент кафедри нової та новітньої історії та історіографії Ігор Шніцер: «Ми проводимо цей круглий стіл, щоб укотре нагадати про трагічні події, які, можна сказати без перебільшення, змінили хід історії нашого народу, деякі дослідники навіть говорять – вплинули на генотип українців. Тому дуже тішить, що студенти, зокрема члени наукового товариства «КЛІО», акумулювали свої зусилля й організували цей захід»
Модератором круглого столу став голова «КЛІО» Михайло Рекрутяк.
Доповідачами були студенти ІІІ–ІV курсів спеціальності «Історія» та першокурсниця напряму «Історія та археологія» Галина Гичка. Говорили про передумови й причини голодомору, його вплив на життя українського села. Також зачитували свідчення очевидців про перебіг трагічних подій у Східній та Західній Україні. Розповіли про політику радянської влади та визнання Голодомору геноцидом українського народу.
Після доповідей виступили студенти четвертого курсу факультету з презентацією інформаційного бюлетеня про Голодомор 1932–33 рр., який вони підготували до дня вшанування пам’яті загиблих.
Нагадаємо, Голодомор було офіційно визнано геноцидом українського народу Верховною Радою у 2006 році.
Сплановане масове вбивство мало страхітливі наслідки: знищення українського селянства, впровадження у свідомість соціального страху, політичної апатії й пасивності, знищення відчуття індивідуалізму. Якщо ж говорити про кількість жертв, то впродовж 1932–33 роках в Україні від голоду вмирало 17 людей – щохвилини, тисяча – щогодини, 25 тисяч – щодня.
Одна зі студенток-доповідачок Дарина Мороз розповіла кореспондентові Медіацентру про власну мотивацію взяти участь у науковому заході: «Такі речі не можна змовчувати, як це робила радянська влада. Це одна з найболісніших сторінок історії ХХ століття. Сам факт спланованої жахливої смерті мільйонів вражає своєю нелюдськістю. До того ж ті події мають прямий відгомін у теперішній політичній ситуації. І дуже нетолерантно й цинічно – нині не визнавати голодомор. Адже нині ще є живі свідки тих подій, як і люди, котрі пам’ятають розповіді очевидців моровиці. Голод, крім усього, впливає й на психіку людини. От мій дідусь, який пережив голод 1946–47 рр. постійно боявся, що не вистачить їжі: робив запаси, бо добре пам’ятав, як це, коли нема їсти».