«Я ще 2014 року сказав просту річ: побудова справжньої України, не радянської, розпочнеться після того, як у доросле життя увійдуть ті діти, які народилися приблизно 2007 року, пішли до шкіл, вже майже позбавлених російського цивілізаційного впливу, після другого Майдану, коли стало зрозуміло, що Росія – не «братській народ», коли вже була окупація Криму й Донбасу. Це буде десь 2042–2045 роки.
А тепер важливо подивитися на Схід і запитати, а коли з’явиться перше покоління росіян, які не будуть вважати Україну частиною історичної Росії? І на це теж дуже легко відповісти. Для того, аби росіяни перестали сприймати як свою територію Польщу чи Фінляндію, потрібно було років 70. Ми вже 30 років прожили, то потрібно ще 40. Тобто найбільш небезпечна фаза – 2045–2065 роки, коли в нас уже не буде пострадянського населення, а в Росії ще буде існувати певна частина постшовіністичного. Якщо нам удасться вижити до 2065 року, тоді можна вважати, що українське питання вирішене на нашу користь».
«Путін не збирався ні з ким воювати. І тепер не збирається, до речі. Він хоче перемогти шляхом спецоперації, нічого іншого не вміє. Для нього це проста спецоперація: «Ми тут вводимо війська, якщо Зеленський так боїться націоналістів, які збираються біля його адміністрації, то танків російських він точно злякається і втече разом з усією своєю командою, а українці засиплють квітами російські танки, вони ж так чекали на нас, бо інакше чого вони так голосували проти націоналістів. Ми прийшли вас звільнити, ви ж хотєлі». Тобто питання неуникненності війни – це ціла низка українських електоральних рішень, які хибно трактуються в російських спецслужбах».
«Чому взагалі має змінитися влада в Росії? Путін – представник чекістського клану. Люди, які не є прямими вихідцями з системи держбезпеки, такі як Медведєв, є набагато небезпечнішими і безумнішими, ніж чекісти. Виникає питання: що відбудеться, якщо не стане Путіна? Я не впевнений, що його фізичний відхід змінить сам характер держави».
«Будь-яке звільнення території України від російських військ призводить до більшої ескалація ситуації. Ми ж не думаємо, що в якийсь момент вони скажуть “ой все боїмося, втомилися, ми пішли”. Ні, так не буде. Більше того, якщо ми раптом звільнимо всю територію від російських військ і скажемо, наприклад, 25 вересня 2023 року, що країна очищена від окупантів, то 26 буде якийсь ракетний удар по Києву, Харкову чи Дніпру. Чому вони мають заспокоюватися?»
«Для мене є очевидна формула перемога в цій війні: маємо звільнити нашу територію від іноземних військ, звільнити скільки зможемо, і вступити до НАТО. На цьому ми завершуємо військовий період нашої конфронтації з Росією».
«Нас бентежить, що вони звірі чи те, що ми будуємо тут свою державу? Для чого ми її будуємо? Для того, щоб вона була притулком для українців чи просто для того, щоб не жити разом з росіянами?»
«Чому для того, аби захотіти стати українцем, треба, щоб на голову впала ракета, чи тебе зґвалтували, чи твого чоловіка вбили? Чому??? Нікому не дорікаючи, але може час вже робити висновки, просто хотіти бути самими собою?»
«Так, як Путін сказав “я пакажу вам дєкамунізацию”, Гітлер показав, які то німці юдейського віросповідання. Коли я побачив вираз обличчя Путіна під час цієї промови, то зрозумів, якими очима дивився Гітлер на моїх співвітчизників у 30-і роки».
«Ми складаємо 2 іспити. Перший – на здатність українського народу до державотворення. І те, як наші співвітчизники б’ються на фронті, скільки жертв нині приносимо і скільки ще принесемо, говорить про те, що українському народу треба держава. А тепер другий – чи зможе незалежна українська держава відбутися в кордонах УРСР».
«Ми вже втратили загалом до 13 млн людей без виїзду чоловіків. Звичайно, більшість каже, що хоче повернутися. Але це жінки з дітьми. Скільки з них захоче повернутися, якщо до них приїдуть чоловіки? Скільки людей захоче повернутися, якщо нема куди?»
«Не треба нікого переконувати. Будемо вважати, що тут залишаться люди, які ХОЧУТЬ побудувати Україну. І Україна варта того, аби її будували».
«Не намагайтеся зрозуміти, що буде після війни. На вас може чекати електоральний і політичний шок».
«Авторитаризм завжди призводить до поразки, навіть якщо перемагає у військових конфліктах».
«Росіяни – прекрасний приклад нації, яка не впливає на своє майбутнє. А ми маємо. Вплив на майбутнє в демократичних країнах якраз полягає у здатності консолідуватися та приймати правильні рішення».
«У нас є один вибір, і він простий: або перемогти, або зникнути».
«Чому на Закарпатті мають бути комуністичні назви, коли цей регіон має абсолютно свою історію? Вона ніяк не пов’язана з Радянським Союзом. Тут своя інтелігенція, своя наукова традиція, свої архітектори, художники – все своє. І якщо ми позбуваємося сторонніх людей, починаємо жити своєю головою, пам’яттю, тридіяцми, очевидно, це робить нас більше схожими на самих себе».
Нижче – відео всієї зустрічі.
Фото Наталії Радченко