«Всі люди – люди»: в УжУ говорили, як закарпатки століттями виборювали свої права
Хоч діячки феміністичного руху на Закарпатті були дружинами чи доньками відомих чоловіків, їхні імена загублені на сторінках історії. Нині, зазначає модераторка заходу, директорка Центру гендерної освіти при УжНУ Маріанна Колодій, ця віха історії малодосліджена. Не тому, що її не було, а тому, що документів і свідчень про це збереглося вкрай мало – значна частина з них або втрачена, або вивезена за межі краю й засекречена. Причина в тому, що всі жіночі організації на території Закарпаття були заборонені з 15 березня 1939 року. Утім Маріанна Колодій зробила для присутніх короткий екскурс в історію становлення феміністичного руху на Закарпатті з 1921–22 років на основі тих фрагментів інформації, яка дійшла до наших днів.
«100 років для історії людства – це ніщо. Але 100 років тому жінки навіть не сподівалися, що відбудеться такий великий поступ. Вони сподівалися зробити жінок письменними, дати їм можливість прогодувати себе, зменшити дитячу та жіночу смертність, вплинути на правову і культурну освіченість. Вони робили це не для себе, вони робили це для наступних поколінь. Прагнули дати розуміння, що всі люди – люди», – зазначає Маріанна Колодій.
Відтак учасниці студентського наукового товариства «Кліо» пролили світло на постаті Ілони Зріні-Текелі (у дівоцтві – Ракоці), Ірини Волошиної (у дівоцтві – Петрик) та Марії Химинець (у дівоцтві – Кедюлич).
Про жіночий голос і механізми знецінення у літературі та повсякденні розповіла доцентка кафедри прикладної лінгвістики Антоніна Булина. Про героїнь літературних творів, які намагалися відстоювати свої права й стикалися зі знеціненням, зауважила: «Ти не берегиня, але й не карʼєристка. Важливо, щоб жінка мала право сама вирішувати, ким вона хоче бути. У сучасній літературі ми простежуємо ці зміни».
Із початком повномасштабної війни жінки ще більше проявили себе: вони рятують поранених, відстоюють незалежність зі зброєю в руках, борються за майбутнє своїх дітей без чоловічої підтримки в евакуації, роблять внесок в економіку, працюють у професіях, які ще зовсім нещодавно були лише чоловічими. Памʼятаймо про це. І не знецінюймо.