Кафедра української літератури вшанувала пам’ять Івана Франка поетичними читаннями, піснями на слова письменника, інсценівками та науковими доповідями
Захід об’єднав студентів і викладачів УжУ та одинадцятикласників Ужгородського ліцею імені Тараса Шевченка
Захід відкрила очільниця кафедри української літератури професор Оксана Тиховська. З вітальним словом звернувся до присутніх декан філологічного факультету Юрій Бідзіля. Він наголосив на актуальності творів І. Франка, особливо виокремив поему «Мойсей», сюжет якої резонує з боротьбою української нації за державність у наш час.
Наступний етап заходу – читання поезій І. Франка – «зачарував» присутніх глибиною думки митця та майстерністю виконавців. Виголошували вірші третьокурсники ОП «Українська мова і література. Зарубіжна література», вкладаючи у виступ емоції, відчуття слова, ритму. Слухачі відчували зворушення від почутого – тексти проймали до самого серця завдяки ораторській вправності студентів, яку опанували під керівництвом професорки Валентини Барчан під час репетицій.
Викладачка Марина Куштан, яка була свідком цього процесу зазначила: «Підготовка до Франкових читань стала пам’ятним творчим досвідом. Репетиції мали свій особливий ритм: повторення окремих рядків, пошуки «тієї самої» інтонації, несподівані творчі відкриття, праця над тим, де зробити паузу, а де додати емоцій. Не обійшлося без хвилювання, усмішок, жартів і традиційного передвиступового «А давайте ще раз пройдемо спочатку!» Саме з таких, на перший погляд, дрібниць і складається справжня творча співпраця. За кожною вдалою хвилиною на сцені – години спільної праці, терпіння та гарного настрою. Франкові читання стали чудовою нагодою продемонструвати результат творчого процесу. Приємно було спостерігати, як за сценічним хвилюванням приходить упевненість, як слово знаходить свого слухача, а література виходить за межі сторінок».
Емоційно наснаженим був і виступ школярів, які під керівництвом доцентки Ольги Товт підготували театралізоване дійство на основі поеми Івана Франка «Мойсей». Юнаки і дівчата вміло перевтілилися в образи дерев, що обирали собі царя, та пророка Мойсея, і нагадали присутнім про важливість вміння брати на себе відповідальність не тільки за своє життя, а й за долі інших. Усі учні були вдягнені в чорний одяг, а рослинна символіка (різні листочки) відображала асоціативний зв’язок з тим чи тим деревом.
Родзинкою «франківських читань» стали пісні «Стежечка» та «Човен» у виконанні студенток Катерини Легези та Ольги Савляк. У професійному виконанні дівчат слова поезій І. Франка зазвучали яскравими барвами. Завершальною частиною заходу стало виголошення наукових доповідей про творчість письменника, які підготували третьокурсниці ОП «Українська мова і література. Англійська мова і література». Теми виступів розкрили політематичність творчого й наукового доробку І. Франка. Дарина Янцо розповіла про фольклорні мотиви лірики Івана Франка, Ізабелла Павлик проаналізувала поетику збірки «Зів’яле листя», Ніколетта Лозан розглянула арабські джерела в творчості Івана Франка, Наталія Ільницька висвітлила роль оніричних візій у філософській та художній концепції письменника.
Проф. Оксана Тиховська у своїй доповіді акцентувала на багатогранності наукового спадку Івана Франка, актуальності його ідей, творів та наукових гіпотез для сучасних українців:
– Іван Якович Франко – це унікальна постать в історії культури нашого народу, геніальний поет, прозаїк, фольклорист, етнограф, журналіст, літературний критик, редактор і видавець, публіцист і політик, самобутній драматург, невтомний перекладач (який знав 18 мов). Зібрання усіх його творів налічує 100 томів. 10 поетичних збірок, 50 поем, 10 творів великої прози і 100 малої, понад 3000 статéй і наукових праць, а загалом близько 6000 творів! Іван Франко – український Doctor universalis, його називали «академією наук» та «університетом» в одній особі. У багатьох своїх працях І. Франко наголошував, що лише політична самостійність всякого народу є запорукою вирішення всіх інших його проблем. І ці слова особливо актуальні у наш час. Крім цього важливим, на переконання І. Франка, було формування у свідомості українців «національного ідеалу», бо, «не маючи в душі національного ідеалу, найкращі українські сили тонули в общеросійськім морі, а ті, що лишилися на свойому грунті, попадали в зневіру і апатію». Творити цей національний ідеал повинна інтелігенція. Вона, вважає І.Франко, є однією з рушійних сил розвитку людської спільноти, тому в його творах часто з’являється герой-інтелігент, який має вести за собою інших. Ви студенти, як цвіт цієї інтелігенції, маєте знати про це. І. Франко випередив свій час, досліджуючи психологію людини. В естетико-психологічному трактаті «Із секретів поетичної творчости» (1898) він переконливо обґрунтував вагому роль підсвідомості (“нижньої свідомості”) у людському житті та художній творчості (паралельно і майже синхронно з творцем психоаналізу Зиґмундом Фройдом)… Іван Франко належав і належатиме до тих українських класиків, твори та ідеї яких завжди будуть актуальними. Його потужний голос у першу чергу звернений до молоді, до окреслення її завдань і перспектив, як майбутнього рідної нації.
Водночас наведені О. Тиховською маловідомі й промовисті факти з життя І. Франка допомогли наблизити його постать до слухачів, показати не лише масштаб творчих здобутків, а й виняткову працездатність, допитливість, широту світогляду та патріотизм.
Доповіді проф. О. Тиховської та студенток філологічного факультету спонукали по-новому поглянути на Івана Франка – не як на застиглу постать із підручників, а як на мислителя європейського масштабу, чиї ідеї залишаються важливими для розуміння української культурної ідентичності, історичної тяглості та перспектив національного розвитку.