Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Через діалог до консенсусу: в УжНУ відбувся круглий стіл, присвячений мовній ситуації в Закарпатті

Точок дотику в складних питаннях щодо мови викладання в школах для нацменшин та вивчення державної мови шукали науковці, методисти, педагоги шкіл з усієї області

216
Ужгородський національний університет вкотре засвідчує активну участь у врегулюванні суперечностей, що виникли через статтю 7-у Закону «Про освіту», виконуючи функцію своєрідного майданчика для діалогу між представниками влади, освітніх установ, громадських організацій тощо. 30 травня на базі вишу відбувся круглий стіл «Сучасна мовна ситуація в Закарпатській області: стан і перспективи», організований у рамках реалізації ініціативи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій у співпраці з «Європейською правдою» в межах проекту «Просування реформ в регіони», що фінансується Європейським Союзом за програмою «Підтримка громадянського суспільства в Україні» та Міжнародним фондом «Відродження». Захід став одним із кроків проекту «Через діалог із нацменшинами – до врегулювання мовної ситуації в Закарпатті», який нині реалізують представники філологічного факультету УжНУ.

Якщо проблема не проговорена, вона просто не вирішиться

Галина Шумицька

Модерувала круглий стіл декан філологічного факультету, керівник проекту Галина Шумицька. На початку вона коротко розповіла про основну мету і завдання ініціативи, яку реалізують з колегами. Зауважила, що ключовим словом конкретного зібрання і проекту загалом є діалог.

«Діалог – це одна з можливостей почути резони іншого. Після цього можна шукати порозуміння. Чимало хто з нас має внутрішнє відчуття незадоволення, передусім через те, що його не чують, тобто є проблеми з комунікацією. Мета проекту й полягає в тому, аби ділитися ідеями й досвідом. Бо якщо проблема не проговорена, вона просто не вирішиться. Один із найефективніших способів – комунікувати, шукати точки дотику», – налаштувала присутніх на конструктивну розмову Галина Шумицька.

Мирослава Лендьел

Від університету учасників круглого столу вітала проректор з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел, яка зосередила увагу на важливості таких заходів для вишу і Закарпаття загалом.

«Наш регіон нині є своєрідною лабораторією. Через специфіку Закарпаття – мультикультурну, поліетнічну, багатоконфесійну – тут можна створити багато дієвих моделей вирішення складних ситуацій, відтак ці моделі вдасться імплементувати в Україні, – зауважила Мирослава Олександрівна. – Коли в жовтні виникла конфліктна ситуація, пов’язана зі статтею 7 Закону «Про освіту», Ужгородський університет обрав дуже конструктивну позицію. Зізнаюся, мені про це приємно говорити і я горда за своїх колег, за виш. Так, ми запропонували модель викладання державної мови в школах з мовами нацменшин і Міносвіти її підтримало. Філологічний факультет ліцензував нову освітню програму «Українська мова і література в закладах загальної середньої освіти з викладанням мовами національних меншин». Що ж до цього круглого столу, думаю, після нього ми станемо сильнішими й будемо сприяти розвитку освіти».

Андріанна Лукач

Департамент освіти і науки Закарпатської ОДА представляла завідувач обласного методичного центру Андріанна Лукач із доповіддю про мовну специфіку Закарпатської області в галузі освіти. Вона, зокрема, наголосила, що в освітній сфері області задовольняють мовні потреби представників нацменшин відповідно до попиту на конкретні послуги. Так, на Закарпатті нині функціонує 99 закладів з угорською мовою навчання, 14 – з румунською, 4 – з російською, є також школа зі словацькою мовою навчання. Із 2014 року Закарпаття є учасником всеукраїнського експерименту з багатомовної освіти, а також регіонального експерименту з покращення вивчення державної мови в школах з мовами викладання нацменшин. Нині до останнього долучилися 47 закладів. Крім того, область єдина в Україні, яка проводить І–ІІІ етапи обласної олімпіади з української мови для школярів – представників закладів з мовами національних меншин.

«Хочу запевнити, що, попри мусування різноманітних чуток, жоден заклад із мовами навчання нацменшин на Закарпатті закрито не буде, – підсумувала свій виступ Андріанна Лукач. – Не буде скорочення мережі: доки є потреба, доки є кому викладати й для кого викладати, заклади існуватимуть».

Філфак готуватиме фахівця, який зможе працювати в мультилінгвальному середовищі

Галина Шумицька
Галина Шумицька

Декан філологічного факультету УжНУ Галина Шумицька ознайомила присутніх, як очолюваний нею підрозділ реагує на мовнополітичні виклики. Зокрема, наголосила: на філфаку чудово усвідомлюють, що час диктує зміни. Нині мало добре знати тільки одну мову. Тож поставили собі за мету готувати філолога зовсім іншої якості й іншого зразка. Для цього з вересня запроваджують три нові освітні програми. Відповідно до одної з них на філологічному факультеті з вересня розпочнуть підготовку вчителів української мови та літератури для шкіл із угорською та румунською мовами навчання як на бакалавраті, так і в магістратурі. Це своєрідний експеримент, виклик, але водночас і серйозна, оперативна реакція на мовнополітичні виклики часу, переконана пані декан.

Ще одна програма – «Українська мова і література. Англійська мова і література» – теж має задовольнити потреби й інтереси новітнього абітурієнта, як і третя – «Літературна творчість. Документознавство та інформаційна діяльність». Розробку програм підтримала особисто міністр освіти і науки України Лілія Гриневич під час діалогу з освітянами Закарпаття в листопаді 2017 року.

Крім цього, в рамках ґрантової угоди, над якою працюють фахівці філфаку і факультету іноземної філології, передбачили залучення на Закарпаття до освітнього процесу різних рівнів професорів з румунського університету, педагогів-методистів зі шкіл з румунською мовою навчання, а також роботу мовних таборів, воркшопи тощо. Звичайно, буде реалізовано це в разі схвалення такого проекту.

Лише 1 % угорців не бажає знати української

Олександр Шпеник

Директор Українсько-угорського ННІ Олександр Шпеник зауважив, що угорська нацменшина Закарпаття давно стикається з проблемою вивчення нерідної мови і багато разів її представники зверталися до Міністерства освіти і науки в пошуках компромісних рішень.

«Для нас абсолютно зрозуміло, що, аби жити в Україні, потрібно знати державну мову. Це апріорі – й не може обговорюватися. Тому в цьому сенсі ідеологію нового Закону розуміємо і підтримуємо. Однак, на мій погляд, в освіті, як і в будь-якій сфері, потрібне порозуміння, – інакше чогось доброго очікувати марно. Ми обома руками за діалог, і впродовж останніх 10 років наш інститут написав тисячі листів у вищі інстанції з питань вивчення української мови. Нас ніби чують, але до змін не доходить. Вважаю, держава має бути створена для людей, а не навпаки. Як представник угорської меншини, зауважу, що угорці не можуть погодитися з вимогами статті 7 Закону, хоч і будуть її виконувати як законослухняні громадяни. Правда, результати нашого соцопитування свідчать, що 70 % вчителів з угорськомовних шкіл емігрують із Закарпаття внаслідок таких змін.

Імплементація такої версії закону провокує ще одне питання: навіщо нам в Українсько-угорському ННІ УжНУ готувати угорськомовних фізиків, якщо фізику угорською викладати не будуть? Переконаний: державі треба насамперед працювати над вирішенням соціально-економічних проблем, аби люди не хотіли виїжджати із України», – вважає Олександр Шпеник.

Тарас Дацьо

Старший викладач кафедри румунської та класичної філології УжНУ Тарас Дацьо переконаний, що вкрай важливим у процесі імплементації Закону є гнучкий підхід для вивчення української в школах з мовами нацменшин, зокрема пошук оптимальних механізмів, які базуватимуться на різній методиці  викладання її як рідної і нерідної.

«Результати опитування педагогів шкіл із білінгвістичним досвідом викладання у Чернівецькій області свідчать про те, що під час уроків втрачається багато часу. Його на роботу під час занять двома мовами катастрофічно не вистачає, адже ж обсяг матеріалу не змінюється. Педагогам-румунам, які все життя викладали предмети рідною мовою, а тепер повинні перейти на державну, неймовірно важко. Єдиний вихід – допомогти таким вчителям перекваліфікуватися. І в цьому якраз може посприяти проект філологічного факультету. Сподіваюся, що вчителі зможуть скористатися такою можливістю».

Разом з тим Тарас Дацьо втішений позитивними віяннями законопроекту про середню освіту, який був винесений на обговорення. Адже в ньому наведено пропорції використання державної і рідної мови у викладанні для учнів 5–12 класів шкіл нацменшин. Такі зміни допоможуть позитивно вплинути на процес, переконаний старший викладач кафедри румунської та класичної філології УжНУ.

Олександр Шпеник та Степан Черничко

Керівник Науково-дослідницького центру ім. А. Годинки при Закарпатському інституті ім. Ф. Ракоці Степан Черничко у своєму виступі під час круглого столу продемонстрував присутнім результати соціологічних опитувань угорськомовної громади щодо пріоритетів в освіті й мові навчання. Зокрема, зауважив, що одна з найбільш організованих нацменшин в Україні – угорська. Вона послідовно відстоює свої інтереси, що підтверджує й конфлікт, пов’язаний зі статтею 7 Закону «Про освіту». «Чимало політиків, журналістів, експертів нерідко звинувачують угорців у небажанні знати українську. Мушу сказати, переважно такі закиди – через стереотипи, незнання реальної ситуації. За результатами опитування, тих, хто не бажає вчити державну мову, серед угорців лише 1 %. При цьому тільки 23 % вважають, що українську можна вивчити в школі. Причини цього, очевидно, в недосконалій методиці викладання, завантаженості підручників правилами, які під час уроків діти просто переписують у зошит. Разом з тим комунікативному аспекту уваги надано мало.

Низький рівень знань української мови угорськими школярами, який засвідчує ЗНО, пояснюється і тотожністю вимог до них і до учнів, для яких державна мова є рідною. Кількість годин на вивчення при цьому не однакова. Тож більш заможні батьки наймають репетиторів.

Ще один результат опитування: абсолютна більшість угорців ратує за освіту рідною мовою. Таким бачать шлях до двомовності угорської меншини, при цьому державну мову, переконані, варто викладати як навчальний предмет за спеціально розробленими програмами, підручниками і вчителями, які володіють обома мовами й підготовлені до такої роботи – тобто знають, як викладати українську мову як нерідну. Маючи позитивне ставлення до вивчення державної мови, угорці, проте, наразі констатують, що держава не забезпечує всіх умов для результативного викладання української», – підсумував Степан Черничко.

Реплікою на тези промовця зреагувала завідувач обласного методичного центру при департаменті освіти і науки Закарпатської ОДА Андріана Лукач: конструктивних пропозицій щодо викладання державної мови від угорськомовної спільноти не було, хоча співпраця з угорськомовними закладами освіти триває з 2010 року. Переважно чиновники чують лише закиди про складність програм і підручників – натомість жодних пропозицій.

Степан Черничко відповів на зауваження: умови навчання повинна забезпечувати держава – не варто очікувати від недержавного закладу виконання державних функцій. Ішлося також про невизначеність цілей мовної освіти, а також рівнів чи стандартів володіння мовою для представників шкіл мовами національних меншин.

Рівень викладання мови суттєво залежить від учителя, котрий і сам повинен готуватися та хотіти навчити

Стелла Кеслер

Директор Ужгородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 з угорською мовою навчання ім. Дойко Габора Стелла Кеслер запевнила, що мовна ситуація в Ужгороді й Мукачеві, наприклад, зовсім інакша, ніж у Берегові. Вона переконана, що для Ужгорода і Мукачева білінгвальний проект не потрібен, бо тут діти знають українську, розмовляють нею, – цьому сприяє оточення. Для поліпшення рівня знань варто лише вдосконалювати викладання.

«Я спілкуюся з батьками-ужгородцями, і вони бачать майбутнє своїх дітей в Україні, не мають бажання емігрувати. У нас, до речі, вчаться діти переважно від змішаних шлюбів, і школа для них – єдине місце, де можуть навчитися угорської мови. Для Ужгорода дуже важливо, щоб угорська мова викладання була збережена. Згідно з новим законопроектом про середню освіту, планується непогана пропорція для викладання рідною мовою в 5-9 класах: 70 % предметів (чи годин? – поки не зовсім ясно) – рідною і 30 % – державною мовою. Це справді компроміс. У 10-12 класах співвідношення гірше: 60 % державною і 40 % рідною мовою. Але якось даватимемо раду», – розповіла Стелла Кеслер.

Тетяна Гнаткович
Тетяна Гнаткович

Завідувач кабінету методики викладання суспільно-гуманітарних та художньо-естетичних дисциплін Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти Тетяна Гнаткович переконана, що рівень викладання мови суттєво залежить від учителя, а нарікання на освітні програми і підручники недоцільне в ситуації, коли представники національних меншин не подають пропозицій, а переважно критикують напрацьоване іншими.

«Мені неприємно чути, мовляв, програми, підручники погані. Якщо погані, то чому не створюєте ліпших? Я не побачила жодного авторського колективу, який подав би свій доробок на конкурс підручників для 5 класу. До речі, у новому підручнику для 5 класу буде те, що якраз хотіли педагоги. Ми ввели 4 змістові комунікативні лінії до кожної теми: аудіювання, читання, говоріння, письмо. Щодо програми, вона не може бути поганою, адже підпорядкована вимогам ЗНО.

На іншому хочу наголосити: якщо вчитель працює на уроці, а діти за ним повторюють, вони будуть говорити українською. Моніторинг, здійснений методистами в кожному районі, свідчить, що в 5–6 класах рівень навчальних досягнень зріс на 5 %, на відміну від попереднього року, коли показник становив 2 %. Щоб мати хороший результат, центральною фігурою в навчальному процесі має бути вчитель. Для цього повинен іти на урок підготовленим. І робити все для того, аби дитина могла навчитися мови», – вважає Тетяна Гнаткович.

На завершення кожен учасник круглого столу отримав сертифікат про участь. Після заходу вдалося почути схвальні відгуки присутніх про організацію такого роду зустрічей. Адже саме в живому спілкуванні народжуються ідеї, що спроможні усунути бар’єри між представниками різних національностей, налагодити містки співпраці, що стане запорукою уникнення непорозумінь у майбутньому.

Наталія Толочко,
фото, відео Віталія Завадяка
Публікація підготовлена в рамках проекту «Просування реформ в регіони», який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій і Європейською правдою за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».

Коментування закрите.