80 років і чеснот Івана Сабадоша – працелюбного науковця, мудрого наставника, щирого оптиміста
На філологічному факультеті УжНУ професора вітали колеги з різних міст України та презентували йому документальний фільм «Сторінками словника життя»
Урочистості організувала кафедра української мови, професором якої є Іван Сабадош і яку очолював двічі: у 1986–1992 і 2006–2020 роках. В університеті він працює понад пів століття. До того вчителював у рідному селі, а згодом керував університетською Науковою бібліотекою. Вчений є автором понад 200 праць про проблеми діалектної, історичної лексикології, лінгвістичної географії, етимології, наукової термінології, лексикографії, міжмовних та міждіалектних зв’язків. Видав «Атлас ботанічної лексики української мови», низку монографій і «Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району», який перевидав і доповнив.
Під керівництвом Івана Васильовича кандидатські роботи захистили доцентки Ольга Миголинець, Еріка Гоца, Оксана Негер, Олеся Харьківська, Галина Шкурко. Одна з них – заступниця декана з наукової роботи та міжнародних зв’язків, доцентка Олеся Харьківська – модерувала урочисту академію. У вступній частині зауважила, що це не лише святкування, а насамперед визнання внеску, який Іван Васильович зробив у життя кожного студента і в розвиток філологічного факультету:
– Я довго думала і намагалася уявити, що відчуває іменинник у такий день. Відповіді не знайшла. Може, радість, спокійне споглядання миті життя? Але знаю відповідь на запитання, що відчуваємо ми: щирість, вдячність за підтримку, добрі поради і постійне бажання допомагати. Ваш доробок, Іване Васильовичу, неоціненний! Глибина наукової мудрости вражає! Тримаючи в руках монографії, завжди думаєш, чи зміг би ти зробити щось подібне… Нехай всі ваші плани здійснюються легко і невимушено, а дороговказна зірка сяє довго і яскраво. Із гордістю завжди промовляю, що саме Ви є моїм науковим керівником і моєю опорою!
Від імені університету ювіляра вітав перший проректор Олександр Сливка. Назвав Івана Васильовича живою легендою, наголосив на тому, що цінує його внесок у розвиток навчального закладу, а також запросив до комітету старійшин УжНУ:
– Я вчуся в нього і думаю, що буду ще багато років вчитися. Знаю, що людина є оптимістом. Ми раді бачити Вас, Іване Васильовичу, в нашому колективі. І хочу запросити Вас до комітету старійшин, який створений в університеті. Ви були б дуже цінні там, бо енергію молоді потрібно спрямовувати в потрібне русло. А ваша позиція щодо УжНУ є стійка, стабільна. Передавайте нам свої думки, своє бачення завтрашнього дня!
Вітання від усього філологічного факультету озвучив декан, професор Юрій Бідзіля. Наголосив на тому, що ювіляр справді є одним із тих старійшин, на яких тримається факультет.
– З Іваном Васильовичем дуже приємно співпрацювати, бо навіть за складних обставин він вміє розрадити. Мені дуже подобається, що наш ювіляр має свою думку. І незалежно від того, яку посаду обіймає, ця думка сформована баченням, моральними принципами, від яких не відхиляється. Професор є прикладом того, яким має бути науковець, у якого предмет і об’єкт дослідження найближчі до народного джерела.
За допомогою онлайн-зв’язку Івана Сабадоша вітав український мовознавець, директор Інституту української мови НАН України професор Павло Гриценко. Від імені Інституту ювіляру вручили квіти. Павло Юхимович пригадав конференції, які відвідував в УжНУ, на яких познайомився з ювіляром, та високо оцінив його внесок у науку:
– Вам властиве мистецтво дослідника бачити і відчувати дійсність, звичними словами передавати її незвичне змістове й емоційне наповнення. Сьогодні для всіх очевидно, що своєю працею Ви змогли врятувати важливі свідчення про самобутню народну культуру Закарпаття. Притягальна сила Ваших праць полягає в ретельно зібраному, проаналізованому матеріалі, часто невідомого читачеві. Словником говірки Ви увійшли в коло мовознавців, які сплатили синівський борг перед пам’яттю своїх пращурів, представивши здобутки багатьох поколінь односельців. Вам вдалося зберегти і поглибити традиції Ужгородської діалектологічної школи. Ювілей зустрічаєте з великим творчим доробком у заслуженому визнанні як відомий лінгвіст, як учений-патріот!
Завідувачка кафедри української мови Наталія Венжинович вітала Івана Сабадоша від колективу кафедри й наголосила, що його праці є надбанням світової науки.
– Прожите життя – як море: то гребенисті хвилі, то тиха гладь. Це віхи здобутків і невдач, але більше успіхів і перемог. Нашого Івана Васильовича знають, про нього запитують, куди б ми не поїхали на конференцію. Ми ж знаємо його як прекрасного сім’янина, як колегу, який завжди на сторожі кафедри. Я досі вчуся в нього, як працювати з людьми. Найбільшим досягненням науковця є те, що виховав цілу плеяду учнів. Це ті, в кого повірив Іван Васильович, кого довів до їхніх висот. Я впевнена, що молодь сягне ще більшого, бо вони мають прекрасного вчителя і наставника!
Перша учениця професора, нині доцентка кафедри Ольга Миголинець зізналася, що наставник у неї асоціюється зі словом «школа»:
– Вона відчувається в усьому: в його манерах, вмінні читати лекції, у його фантастичній працездатності, в його учнях. Він і сам має хорошу школу – професорів Й. Дзендзелівського та С. Бевзенка. Я дуже горда з того, що є його першою ученицею. Іноді дивуюся, як він стільки встигає? Видати 3 монографії, перевидати словник. Певно, це приклад тої сродної праці, про яку писав Сковорода. Я бажаю Вам, шановний ювіляре, міцного здоров’я, радості від усього, що Вас оточує, від рідних. Хай на плечі завжди сидить янгол-охоронець, а Божа любов оберігає!
Упродовж тривалого наукового життя Іван Сабадош неодноразово був опонентом під час захисту кандидатських і докторських дисертацій. Свого часу опонував і на захисті Тетяни Ястремської, заступниці директора з наукової роботи, докторки філологічних наук Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України:
– Іван Сабадош – надзвичайно світла і важлива людина в моєму житті. Людяність, порядність, щирість формують образ професора, який доповнюють глибина аналізу, широта репрезентації матеріалу, увага до першоджерел, скрупульозність, бажання ділитися досвідом, передавати знання молодим. Завдячую долі, що мої перші кроки в науці супроводжували такі корифеї, як Іван Сабадош. Його наукова спадщина вражає. Кожен науковий продукт – знак якості, гідний наслідування. Нехай Ваш невпинний науковий пошук супроводжують прості радощі життя, любов і шана колег і учнів – усіх, кому даруєте плоди своєї праці і любові.
Вітання з Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського переказала кандидатка філологічних наук, заступниця декана з наукової роботи факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха, доцентка кафедри української мови Інна Гороф’янюк. Вона зазначила, що іменинник зустрічає свято в дослідницькому спокої й науковому пошуку:
– Ювілей – це момент пам’яті, що дозволяє оцінити пройдений шлях, а це понад 200 Ваших праць, вкотре перегорнути сторінки словника. Ювілей – це момент істини, яка полягає в тому, що Ви – відомий вчений, організатор, педагог і наставник. Завдяки Вашим дослідженням, мудрій координації тем дисертаційних робіт в Інституті української мови НАН України сьогодні спостерігається виразна тенденція до створення окремої галузі української номенклатурної етноботаніки.
Івана Сабадоша завжди радо зустрічають у Науковій бібліотеці УжНУ, де він пропрацював 5 років і запам’ятався як здібний організатор, інноватор, поціновувач книг, – наголосила заступниця директорки Вікторія Воробець. Він допоміг зберегти стародруки, які наказували передати до Львівського музею атеїзму. Також з ініціативи Івана Васильовича відкрили дві великі читальні зали, що досі функціонують. В аудиторії, де відбувалася урочиста академія, бібліотекарі підготували виставку праць Івана Сабадоша.
Від імені первинної профспілкової організації викладачів і співробітників університету ювіляра привітала Тамара Суран. Вручила подяку за організацію роботи на факультеті, за допомогу, підтримку, поради, багаторічну співпрацю:
– Ви – взірець людської порядності, щирості і вірності, надійності, працелюбності, непереборного оптимізму, любові до рідного краю. Щиро бажаю міцного здоров’я, тепла і добробуту в родині. Хай кожен день життя буде щедрим на добрі події та хороші справи!
Завідувачка кафедри української літератури Оксана Кузьма у вітальному слові порівняла ювіляра із зодчим:
– Мені імпонують Ваші якості як людини дуже достойної – і в професії, і за своїми цінностями. Для мене Ви зодчий, який прекрасно вибудував своє життя, тепер – насолоджується плодами в науці. Хочеться, щоб і далі на факультеті звучав Ваш сміх, щоб Ви надихали всіх нас своїм оптимізмом. Справді плекаєте мову, як парость виноградної лози.
Поетичними рядками поздоровляла Івана Сабадоша заступниця декана з виховної роботи Марта Демчик – від імені кафедри словацької філології. Наголосила, що працелюбність, мудрість, оптимізм викликають шану в колег. Побажала підтримки рідних, порозуміння від колег, оптимістичного настрою. Подякувала за людяність, доброту!
Завідувач кафедри журналістики Євген Соломін зізнався, що хоч найменше з-поміж присутніх знає Івана Сабадоша, але за час підготовки фільму дізнався значно більше та «прожив» із ювіляром 80 років за 8 хвилин. Ще до особистого знайомства Іван Васильович асоціювався в нього з класичним професором, академіком. Приємно було дізнатися, що як людина він має дуже багато чеснот.
Наприкінці урочистої академії учениці Івана Сабадоша – Галина Шкурко й Олеся Харьківська – презентували фільм «Сторінками словника життя». Викладачкам належить ідея, вони ж підготували сценарій. Зйомку і монтаж виконав студент-журналіст, голова студентської ради філологічного факультету Михайло Коштура. Закадровий текст начитав завідувач кафедри журналістики, доцент Євген Соломін. У фільмі використані фото, відео з родинного архіву й архіву доценток Алли Галас і Вероніки Баньоі. На всіх етапах створення фільму допомагав декан факультету Юрій Бідзіля.
Галина Шкурко розповіла, що назва фільму символічна, бо життя є тим складним текстом, який ми пишемо щодня:
– Кожен момент, кожна подія – це слово на сторінках словника. Ми спробували показати словник життя і словник наукової творчости Івана Васильовича, які разом створюють унікальну історію його життя.
Ювіляр був зворушений вітаннями, фільмом і зазначив наприкінці, що завжди відчував покликання до науки й викладання та вдячний рідним, колегам за все, що було і є в його житті:
– Оглядаючись назад, розумію, що без Божої ласки я би не зміг. Були дуже складні періоди… Тепер у це складно повірити. За все в житті завдячую батькам. Вони було суворі, але я відчував, що мене люблять, і завжди старався. Я намагався робити так, як навчали вони. Також вдячний тим людям, які зустрічалися на моєму шляху. Їх можна поділити на порядних і не дуже. І це не часи були такі – все від людини залежить. Я старався завжди людині віддячити, допомогти. У житті дотримуюся такого принципу: допоможи, якщо можеш, але не нашкодь. Дякую дружині, яка понад шістдесят років разом зі мною думками і вчинками! Дякую всім присутнім, бо ви залишили свої справи, прийшли на урочисту академію. Хай вам Бог помагає!
Завершили урочисту академію на честь 80-річчя професора Івана Сабадоша колективним фото на згадку про зустріч всіх тих, кого поєднав професор – легенда філологічного факультету.
Редакція Медіацентру приєднується до вітань і бажає, щоб світлини і спогади з цього святкування стали основою для фільмів і презентацій наступних щасливих ювілеїв відомого вченого!
фото Михайла Коштури