Павло Федака за прилавком «Кобзаря» про Ужгородський скансен, товариство «Просвіта» та синьо-золотистий прапор над міськрадою
Цьогоріч до 60-ї річниці заснування та 55-ї річниці відкриття Закарпатського музею народної архітектури та побуту вийшла нова праця пана Павла — «Скансени Закарпаття».
Павло Федака пропрацював у Закарпатському краєзнавчому музеї з 1968 до 2009 року. Він був одним із засновників музею народної архітектури та побуту. Об’їхав понад 400 сіл і зібрав для музею понад 3500 експонатів — основу його сучасного фонду. У книзі дослідник зафіксував історію створення музею просто неба, власні експедиції та унікальні знахідки.
«Найсвітліші мої спогади — це ось та молодість — з 23 до 37 років. Про село, про нашу культуру, про тих розумних людей та народних майстрів, які зводили без будь-яких складних інструментів, хати церкви та ін. Більшість того часу я провів поруч з геніальними нашими предками», – розповів краєзнавець.
Павло Федака згадував, як за радянських часів під час облаштування території музею було знищено єпископський цвинтар — могили зрівняли з землею бульдозерами. Серед них — і могилу Ірини Волошин-Петрик, дружини Августина Волошина.
У 70-х роках стало очевидно: три гектари музейної території не вміщують архітектурного багатства Закарпаття. Історик кілька разів ініціював розширення. Найамбітнішим був план перекидного мосту до Підзамкового парку, де мали розмістити ще 28 об’єктів. Міст мав стати місцевою родзинкою, адже з нього б відкривалася панорама на місто. Розглядалися й інші варіанти — території біля Горянської ротонди та в Оріховиці. Проте жодна з ініціатив не була реалізована.
У 1990-х роках Павло Федака став ініціатором відродження крайового товариства «Просвіта» на Закарпатті. Сьогодні він є його почесним головою. Під його керівництвом після дев’ятирічної боротьби вдалося повернути у власність товариства Народний дім «Просвіти» в Ужгороді, збудований 1928 року коштом просвітян.
За прилавком «Кобзаря» науковець презентував низку праць про товариство: «Народний дім «Просвіти» в Ужгороді», «Закарпатська «Просвіта» у постатях та діячах (1920-2020 рр.)», «Берегиня розумного, доброго, вічного». Особливу увагу привертає «Календар «Просвіти»» — альманах, який виходить з 1993 року (32 роки поспіль). За словами пана Федаки, в Закарпатській області немає видань такої тяглості, хіба що у 19 столітті під різними назвами існували альманахи з 25-30-річною історією.
Павло Федака також брав активну участь у політичному житті України. 14 червня 1990 року на основі підготовленого ним питання, за рішенням сесії над будівлею міської ради Ужгорода було піднято синьо-жовтий прапор — синьо-золотистий герб Ужгорода.
«Була пропозиція зробити не так, як усюди — синьо-золотистий прапор. Я зателефонував своєму товаришу-фізику, який сказав погоджуватися. Бо жовтий колір має 32 відтінки: золотий, золотавий, жовтавий, жовтий і т.д. А золотистий — це навіть поетично. Ми були першою міською радою в Україні, яка встановила український прапор», — згадує краєзнавець.
Серед представлених праць історика була й книга «Августин Волошин: шлях у безсмертя». Коли почали виходити перші сучасні біографії Волошина, науковець відчув, що всі вони досить стандартні, а факти повторюються. Тоді Павло Федака захотів написати щось оригінальне.
У 2002 році він став ініціатором нової експозиції Закарпатського краєзнавчого музею, меморіального музею Президента Карпатської України Августина Волошина. Після довгої переписки з племінницею А. Волошина 2006 року вдалося перевезти до музею близько 1500 унікальних експонатів. Саме ці матеріали стали основою книги.
Завершуючи зустріч, Павло Федака зізнався: попри десятки реалізованих проєктів, у нього й досі багато задумів. «Планів багато. На жаль, одні перекреслюють інші. Є ще багато такого, що хочеться зробити, але… Якщо Бог дасть здоров’я, то, можливо, вдасться».