На факультеті історії та міжнародних відносин давно сформувалася група ентузіастів, яка цієї мети вирішила досягти колективно, а не індивідуально-егоїстично. Їздили так, щоб за менші ресурси досягти найбільш ефективного результату. У фотоапаратах мандрівників з’являлися каталоги світлин з Угорщини, Словаччини, Чехії, Австрії і інших країн, а розповіді про вояжі обростали легендами й міфами. На жаль, реалії сьогодення змусили трохи приборкати пізнавальну активність за кордоном і більше звернути увагу на власну землю і історію.
Відчинивши нашироко двері для однодумців з інших факультетів, група активістів вже здійснила низку цікавих поїздок Закарпаттям, Галичиною, Волинню, Буковиною та Поділлям. Ноги подорожан залишили свої сліди у багатьох пунктах рідного краю (Хуст, Королево, Виноградів, Середнє, Чинадійово, Мукачево, Невицьке, Горяни) й за Карпатським хребтом (Львів, Івано-Франківськ, Луцьк, Чернівці, Хотин, Кам’янець-Подільський). З ностальгією згадували, як з року в рік до цього списку додавали такі родзинки нашої країни, як Київ, Одеса, Білгород-Дністровський.
І коли літні канікули прийшли на зміну лекційно-екзаменаційному періоду, всі одноголосно висловили думку: «Разом навчалися – разом і відпочивати будемо!!!» Мозковий центр організації нового вояжу традиційно склали історики й математики (завідувач кафедри алгебри і диференціальних рівнянь Олександр Рейтій і доцент кафедри археології, етнології та культурології Ігор Прохненко). Ретельно прорахувавши логістичні, видаткові, результатоочікувані моменти, черговим проєктом візиту запропонували спарений варіант з новими дивовижними атракціями та локаціями Хотина й Кам’янця-Подільського. Розіслали пропозиції по студентських громадах університету і отримали відповіді з бажанням долучитися до акції від представників різних спеціальностей. На залізничному вокзалі міста над Ужем зустрілися міжнародники, математики, історики, реабілітологи, хіміки, фізики і друзі з інших закладів вищої освіти країни.
Ніч у комфортабельному потязі, пів години їзди замовленою маршруткою, чудові краєвиди Дністра – й дружний колектив досяг першої точки запланованої історико-туристичної тріади – Хотинської фортеці. Традиційно на вході до комплексу заповідника на візитерів чекала його багаторічна директорка, чудова співрозмовниця і просто людина з великим і добрим серцем Єлізавета Буйновська. У чергове, але іншим цікавим маршрутом вона дозволила кожному ужнівцю відкрити для себе таємниці Хотина, де в свій час зіткнулися інтереси українських козаків, турків і поляків. Допомогали й доповнювали емоційні спічі співробітники музею Денис Позняков і Віктор Сандуляк. Обійшовши кожен закуток центральної замкової споруди, всі разом сіли в затишній будівлі адміністрації закладу, де домовилися про продовження співпраці і плани на майбутнє.
Слухати б так вічно колег у приємному освіченому товаристві, але час не гумовий – і маршрутка-замовляшка перенесла студентів і викладачів ужгородського вишу до центру мальовничого Кам’янця-Подільського. Тут на них у спекотний день чекав черговий сюрприз у вигляді величезного басейну з кришталево-чистою водою й потужним фонтаном посередині. Ретельно відпочивши від відпочинку, різнофакультетські друзі вирушили до родзинки на тортикові актуальної подорожі – місцевої фортеці в оточенні дивовижного каньйону річки Смотрич. По ходу милувалися мальовничими парками, каскадними водоспадами, миловидними лебедями, пам’ятниками історичного центру й іншими туристичними смаколиками. У самому ж замку навіть на організаторів поїздки чекала чергова несподіванка. Окрім експозиційних зал з тематичними вітринами і відповідними експонатами, отримали неочікуваний бонус: у замковому дворику була облаштована сцена, на якій почергово виступали відомі українські естрадні виконавці.
Провівши у фортеці безліч часу, втомлені але не зламані помандрували до славнозвісного форту, з якого спустилися в каньйон, відвідали дива дерев’яної архітектури і чудернацьким рухливим підвісним мостом вийшли з ущелини до гастрономічної локації, де підкріпили свої сили і натхнення.
Рушили далі – і біля залізничного вокзалу вкотре згадали жартівливу фразу «На святих дощ не паде», коли за зачиненими дверима тамбуру люкс-потягу побачили фантастичну зливу. Мабуть саме так плаче Поділля за своїми найкращими гостями-візитерами з Ужгородського національного університету!