За прилавком книгарні Віктор Базько представив дебютну поетичну збірку та потішив грою на музичних інструментах
«У своєму житті я зустрічаю все більше добрих і чесних людей. Не обов’язково допомагати матеріально чи фізично. Інколи досить одного слова, чи одної вчасно наданої поради, щоб вселити силу у віру на те, що все можливо подолати», — пише автор у передмові.
У шкільному віці пану Віктору довелося боротися за життя, тож він не міг відвідувати школу. Але доля подарувала йому можливість повернутися: у 2010 році Віктор вдруге став учнем Ужгородського ліцею «Лідер». Його класна керівниця, вчителька української мови та літератури Ганна Пригара привила любов до слова. Пані Ганна завітала на презентацію і розповіла, що не знала про поетичний талант свого учня. «Я бачила, що він творча людина. Часто приносив на уроки гітару, співав. Мені дуже приємно, що мій учень видав свою книжку», — розповіла вчиталька. Вона зробила автору символічний подарунок — ручку, для написання майбутніх творів.
У 16-річному віці Віктору Базьку поставили діагноз, який означав, що він ніколи не зможе ходити. Це викликало у нього тяжку депресію. Але в його житті з’явилася Керол Полсон, громадська діячка, членкиня асоціації міст-побратимів Корваліс –Ужгород. Вона показала юнакові, що порушення рухової функції — це не вирок, а можливість жити по-іншому. Керол пересадила Віктора з важкого лікарського крісла в спеціальне, призначене для активного життя. Після цього він почав займатися спортом: баскетбол на візку, стрільба з лука та ін.
Також чоловік полюбляє їздити на квадроциклі, кататися на конях, плавати на човні і навіть тричі підкоряв гірські вершини.
У ПАДІЮНі Віктор долучився до програми вивчення іноземних мов і музики. Сьогодні він володіє грою на гітарі, флейті, акордеоні та глюкофоні. На презентації він зіграв для гостей на флейті та гітарі.
Співпраця з медико-соціальним центром «Дорога життя» подарувала йому знайомство з композитором Йосипом Вайдою, який подарував йому гітару, налаштовану для гри лівою рукою, адже Віктор шульга, а ще — власну пісню.
У 2012 році на кафедрі туризму Ужгородського національного університету відкрилися курси екскурсоводів, куди, за порадою друга, вступив автор. Керівником курсів був професор Федір Шандор. Саме він прищепив молодому чоловікові любов до історії та допоміг йому стати першим в Україні гідом-екскурсоводом на кріслі колісному.
Вірші Віктор почав писати у 2014 році. До того складалися рими, але він не сприймав це серйозно і не записував.
Книга «Так важко тримати цю біль у собі» побачила світ за день до презентації завдяки зусиллям Федора Шандора та Яноша Мешка. Редактором видання став професор Маріан Токар, а верстальником та дизайнером — Сергій Тополянський. Початкового матеріалу набралося на 400 сторінок, проте до збірки увійшов 51 вірш. Автор розповідає, що в книзі зібрані його переживання на тему російсько-української війни та життя у такий непростий час.
Маріан Токар додає: «Емоції, викладені у віршах, дуже співзвучні з тими переживаннями, які відчутні у нашому середовищі. Ми взяли за основу тему війни — це найболючіше зараз. Мене здивувало, що в деяких віршах є такий необхідний усім нам зараз оптимізм. Відчуття Віктором буденності є об’єктивним, що дуже важливо». На презентації пан Маріан прочитав присутнім кілька поезій зі збірки.
У Віктора Базька ще багато матеріалу, який чекає на публікацію. Автор сподівається знайти меценатів, які допоможуть донести його слово до читачів. Бо іноді справді досить одного слова, щоб вселити віру: все можливо подолати на шляху до своєї мети.