Що полюбляють читати професори та доценти УжНУ?

Декан факультету іноземної філології Михайло Рошко називає себе «запойним читачем» – ще б пак! Михайло Михайлович не просто викладач літератури, а й письменник та журналіст. Каже: «Я багато читав із дитинства, і навіть улюбленим магазином був книжковий. Тепер уже став дуже вибагливим до літератури – люблю якісно написані, глибокі, цікаві, психологічні твори. Та як мені не читати? Роботу маю таку – читати. Викладач літератури мусить бути в курсі нових віянь, шукати й читати нові твори. Вважаю, що якісні книжки треба читати уважно, щоб не пропустити деталей, тому методом швидкого читання не захоплююся. Приємно, що нині з’являються якісні українські переклади, але переклад – це завжди втрата, тому, коли є можливість, читаю мовою оригіналу». Улюблені автори Михайла Рошка – Кен Кізі, Джон Фаулз, Федір Достоєвський, Тенессі Вільямс, Умберто Еко та інші.

Заступник декана математичного факультету Павло Мулеса зачитується фентезі, фантастикою й філософськими романами. «Часу на читання, як і в більшості дорослих людей, обмаль – не завжди вдається викроїти хвильку на книгу, але ось недавно на дозвіллі читав «Джерело» американської письменниці Айн Ренд. Насправді дуже багато чого хотілося б прочитати, навіть записую собі літературні плани. Дуже подобається цикл «Таємне місто» Вадима Панова. А ще – всім відомий роман Булгакова «Майстер і Маргарита». Взагалі люблю магічний реалізм – твори, у яких дуже тонка грань між фантастикою та реальністю, справжніми історичними подіями».

А от проректор з науково-педагогічної роботи Мирослава Лендьел зізнається: «Намагаюся постійно читати, тому що будь-яка робота, навіть адміністративна, позбавляє людину великої частини вільного часу. А якщо людина не читає, вона наповнюється стереотипами, заганяє себе у рамки. Тому, навіть попри велику заклопотаність, приділяю щовечора хоча б 10 хвилин книзі. З останнього прочитаного? Ну ось, наприклад, книга «Історія демократії Від Античності до майбутнього» – це подарунок на Миколая від моєї доброї колегині. Книга дуже цікава, й виклад матеріалу відбувається у незвичний спосіб. Демократія – це не західний винахід, вона була у багатьох суспільствах світу. А взагалі, у мене завжди лежить 5–6 книг – і читаю те, до чого маю настрій. Я завжди себе картала, що не читала Андрія Любку, адже він наш випускник, творами якого зачитуються. Тож минулого літа я перечитала все».

Декан медичного факультету №2 Василь Калій – з тих людей, хто вміє закрити нецікаву книгу. Розповідає: «Виконання посадових обов’язків не дає мені мати бажану кількість часу для власного відпочинку, тому і можливості зануритися в черговий літературний шедевр дуже мало. Насамперед читаю багато спеціальної медичної періодики, без якої в сучасних умовах просто неможливий розвиток хорошого спеціаліста. Але, незважаючи на всі обставини, коли все ж таки з’являється вільна годинка, завжди намагаюся бути в тренді літературного сьогодення й знайомлюся з новим бестселером. Жанр не надто важливий. Однак, зізнаюся, якщо навіть до середини книги твір мене так і не зачепив, просто відкладаю книгу. Серед того, що прочитав нещодавно, – один із останніх творів Джона Бойна «Історія самотності». Замовив собі наступний гучний реліз від Майкла Волффа «Fire and Fury».

Доцент кафедри української літератури Оксана Кузьма полюбляє й класику, і твори сучасних авторів. «У зв’язку зі своїм фахом завжди щось читаю: літературознавчі дослідження, художню літературу (і класичну, і сучасну). З останніх читацьких вражень – «Земля загублених» Катерини Калитко. Недавно попросився на перечитку «Фауст» Ґете – текст із глибинними смисловими пластами. Тепер по-новому його відчитувала, відчувала й відкривала. А в планах – об’ємна книжка Дмитра Бикова про Бориса Пастернака. Коли текст цікавий, завжди знаходиш час і поринаєш у нові творчі світи чи актуальні наукові інтерпретації».

Проректор із науково-педагогічної роботи Ігор Король ділиться: «Читати любив завжди і тепер теж знаходжу на це час. Зізнаюся: не став би виокремлювати певну тематику або жанр – цікавих книг багато. Можливо, менше приваблюють детективи – цього і в житті вистачає (усміхається. – Авт.). Із останнього прочитаного – «Переможець завжди самотній» Коельйо, а ще – «Атлант розправив плечі» Айн Ренд. Читаю Христю Фріланд «Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи» – цю книжку мені подарували на кафедрі, вона дуже цікава, але її не «проковтнеш» – потрібно вдумуватися».

Сподіваємося, читачі Медіацентру також мають на полицях чи у ґаджетах якісну літературу. І хоч часу на неї в більшості не вистачає, іноді краще знайти вільну годину на книгу, ніж на інтернет. А потім обговорити прочитане з улюбленим викладачем 😉 .