Дидактика без нудьги та кордонів: студентки-філологині у Банській Бистриці навчалися викладати словацьку мову
Під час масштабного міжнародного тренінгу дівчата опановували психологічні аспекти роботи з новим поколінням учнів, забувши про сувору академічність заради засвоєння креативних інтегрованих підходів до освітнього процесу
«Дидактичний курс для педагогів профільних предметів зі шкіл із викладанням словацькою мовою за кордоном» тривав із 10 до 17 травня. Основною його темою стало інтегроване тематичне викладання в освітніх галузях: словацька мова і комунікація, мистецтво та культура.
Ініціював масштабну подію Методичний центр Університету Матея Бела (UMB) для словаків, які проживають за кордоном, під керівництвом Зузани Другової. Окремою приємністю стало те, що організатори повністю взяли на себе фінансові турботи, забезпечивши учасникам безкоштовне проживання, харчування і насичену культурну програму.
Студентки повернулися з великим багажем знань і поділилися думками, очікуваннями й враженнями з кожної частини цього незабутнього інтенсиву.
На старті: мотивація, очікування й перші кроки
Кожна зі студенток їхала на цей курс зі своїми думками, але спільною метою – здобути реальні знання й опанувати інструменти для майбутньої роботи.
Єлизавета-Марія Гаркуша (ІV курс, ОП «Словацька мова та література»):
– Коли нам запропонували взяти участь у дидактичному курсі словацької мови в Словаччині, я майже одразу зрозуміла, що хочу спробувати. Таку можливість справді не хотілося пропускати, адже це шанс побачити викладання мови зсередини, поспілкуватися з людьми, які цим живуть, здобути новий практичний досвід. Ще кілька років тому я була переконана, що ніколи не пов’яжу себе з викладанням. Проте тепер працюю репетитором словацької мови й помітила, що ця сфера мені справді близька. Я легко знаходжу спільну мову з учнями, а сам процес навчання почав приносити велике задоволення. Тож курс став можливістю ще більше спробувати себе в цьому напрямі, знайти нові ідеї та натхнення. І, зізнаюся, це було одне з найкращих рішень – програма виявилася настільки цікавою і продуманою, що враження залишаються неймовірно теплими й мотивуючими досі.
Тереза Дідик (І курс магістратури, ОП «Словацька мова та література»):
– Йдучи на цей курс, я спочатку не мала якихось специфічних очікувань, бо вже трохи знала і викладачів, і саме місце, де все відбуватиметься. Проте було неймовірно цікаво поглянути на процес очима колег із Словаччини і Сербії – дізнатися, як саме сприймають словацьку мову і як її викладають за кордоном. Найбільше хотілося поглянути на мову саме очима тих, хто її викладає, і мати реальні, дієві інструменти: як тримати увагу аудиторії, як пояснювати складні граматичні правила словацької без нудьги і як знайти підхід до різних учнів. Звісно, був легкий мандраж, адже дидактика – це велика відповідальність. Але передчуття міжнародного досвіду й чогось практичного та драйвового однозначно переважало».
Атмосфера, місто й інтерактивний драйв
Банська Бистриця зустріла неймовірним затишком, а сам курс вразив своєю практичною спрямованістю та атмосферою повної рівності між учасниками.
Ярослава Мазютинець (ІV курс, ОП «Словацька мова та література»):
– Банська Бистриця – красиве й затишне місто з цікавою історією, оточене природою і горами. У центрі багато старовинних будівель, пам’яток і затишних кафе. На головній площі завжди панує дружня атмосфера. Під час перебування ми познайомилися з учителями із Сербії. Було дуже цікаво спілкуватися, дізнаватися більше про їхню країну, культуру й систему освіти. Вони дуже відкриті. Ми разом проводили час і ділилися враженнями. На наших очах початкове відчуття незнайомства переростало у справжню дружбу між країнами. Також ми відвідали музей, який залишив сильні враження. Експонати, фотографії, документи допомогли краще зрозуміти історію, культуру й минуле Словаччини. Окрім офіційної частини, ми багато гуляли містом, фотографувалися, відкривали для себе місцеву кухню.
Тереза Дідик:
– Що вразило з перших хвилин – це атмосфера. Забудьте про сувору академічність, де кожен боїться зробити помилку. Тут панував абсолютний синергізм, простір для творчості й безпечне середовище для експериментів. Організатори та викладачі створили простір на рівних, де голос кожного мав значення. Навіть більше – повністю стерлися кордони віку чи досвіду, про це навіть ніхто не згадував. Це було унікальне місце, де помилки сприймалися не як провал, а як крутий досвід і привід для спільного обговорення. Шалена енергетика колег, постійний інтерактив, сміх і водночас глибока зосередженість на результаті – саме це змушувало забувати про час і повністю занурюватися в роботу.
Єлизавета-Марія Гаркуша:
– Програма була настільки насиченою, що майже не було моменту, коли можна б занудьгувати чи просто пасивно сидіти і слухати. Щодня ми брали участь у нових вправах, дискусіях, командних іграх, інтерактивних завданнях. Особливо вразило те, що всі активності були зрозумілими й цікавими для людей різного віку і представників різних країн – українців, сербів, угорців. Найбільше мене здивувало те, наскільки багато є сучасних методик викладання мови та літератури. Нам показували, як можна через ігри, асоціації, музику, рух і командну роботу зацікавити учнів, зробити навчання справді живим. Наприклад, навіть перед читанням твору можна проводити короткі мовні чи асоціативні ігри, які допомагають увімкнути уяву. Викладачі багато говорили про сучасних дітей і про те, як змінився їхній спосіб сприйняття інформації. Замість того, щоб просто критикувати нове покоління, нам показували реальні методи, як навчити їх працювати через інтерактивність.
Нові ідеї для уроків та філософія майбутнього викладання
Цей курс дав студентам не лише теоретичні знання, а й чітке розуміння того, як реалізуватися в професії.
Єлизавета-Марія Гаркуша:
– Після цього курсу в мене настільки багато натхнення, що хочеться використовувати буквально все, що ми там спробували. Я зрозуміла, наскільки важливо створити атмосферу, у якій учні не бояться висловлювати думку, помилятися чи проявляти себе. Часто учням страшно відповідати, тому що звикають шукати лише «правильну» відповідь. Але під час курсу нам показали, як створити простір, де діти почуватимуться впевнено. Саме тому в майбутньому в репетиторській практиці мені дуже хотілося б використовувати всілякі мовні ігри, розминки на початку уроків, завдання на асоціації та інтегровані методи навчання».
Тереза Дідик:
– Можу впевнено сказати: цей дидактичний курс перевершив усі сподівання. Головний висновок для мене – викладання словацької мови є справжнім мистецтвом, де є місце і психології, і творчості, і акторській майстерності, і навіть музиці! Інтеграцію й нестандартні підходи можна знайти в усьому, головне – бажання. Ми повертаємося з чітким розумінням, що вчитель – це не просто транслятор знань, а ментор, який запалює інтерес до мови. Це був потужний поштовх для професійного та особистісного зростання».
Ярослава Мазютинець:
– Ця поїздка стала для нас важливим і корисним досвідом. Ми побачили нове місто, навчилися більше спілкуватися, працювати в міжнародному колективі, а ще – відкривати для себе інші культури. Такі подорожі залишають багато приємних спогадів і мотивують розвиватися далі. Цей досвід однозначно змінить якість наших майбутніх занять на краще і надовго залишиться в пам’яті.
Студентки вдячні шановній лекторці – професорці Яні Кесселовій – за постійну підтримку і можливість долучитися до поїздки.
Також молодь висловлює глибоку вдячність Методичному центру Університету Матея Бела для словаків, які проживають за кордоном, й особисто пані Зузані Друговій – за бездоганну організацію курсу, неймовірно теплий прийом, а також за повне фінансове забезпечення перебування (проживання, харчування та дозвілля). Цей досвід став безцінним внеском у професійне майбутнє!