До Наталки Петій-Потапчук та Вови Гейзера, або ЯК працює колективна енергія
Один із таких чоловіків сидів майже поруч. Убрання цивільне, поруч – костур, на обличчі – суворому і ніби незворушному – печать війни, військової звитяги і ще чогось, що не хочеться навіть ословлювати. А треба. Бо це БІЛЬ. І це не про фізичний його складник. Фронтмен «Шаблі» раз у раз звертається до присутніх з тим, що маємо бути дуже уважними й терплячими до цих людей, – вони пройшли пекло на землі й потребують нашої підтримки. Тільки разом зможемо дати раду травматизму, у який зайшли вкотре за свою історію…
Тим часом тандем народного хору та рок-гурту на сцені творить якусь нову реальність… Витончена статура керівниці хору – як один натягнутий до упору нерв. Кожен її неймовірно заряджений рух руками піднімає до Небес таку кількість енергії, що вона аж бринить у повітрі… Зал перетворюється на щось неймовірно цілісне – націлене точно досягти спільної мети. А вона одна – ЖИТИ. Й бути ВІЛЬНИМИ людьми. Перемагаючи чужих і своїх демонів, які заважають цьому бути.
Програма має назву «Браття Українці». Це назва однойменної пісні, яку рок-музикант написав після розстрілу Небесної сотні. Тепер вона стала фактично Гімном Оборони України. Звучить останньою. Звичайно, дуже сильно! Проте я записую на телефон і відсилаю одному з НАШИХ, які ТАМ (на Бахмутському напрямі), іншу – під назвою «Плюс». Просто із залу – з того виру неймовірно сильної енергії рідної землі, яку вона посилає для захисту й збереження. Звідти дякують. А вранці лаконічно розповідають, що були у гарячій точці (дослівно: «було жим-жим») і слухали пісню цілим броньовиком. Залишилися цілі й неушкоджені.
Отак працює наша колективна енергія!
Дорогі Наталю Петій-Потапчук й Вово Гейзере! Ви робите велику справу!!! Яка сягає набагато далі, ніж ми це навіть разом тепер усвідомлюємо. Сил Вам і натхнення! Описана ж ситуація хай буде свідченням Вашої МІСІЇ.