Лекція про ранню слов’янську мовну систему чеського дослідника об’єднала філологів Ужгорода, Львова та Дніпра на теренах кафедри словацької філології
Доцент кафедри богемістики Університету Палацького в Оломоуці Мірослав Вепржек поділився європейськими методами студій над унікальними текстами задля розширення наукового кругозору молоді й дальшої інтеграції нашої науки у світовий простір
Лекція об’єднала широку академічну аудиторію: до неї долучилися не лише студенти й викладачі кафедри словацької філології, а й викладачі та студенти україністики Ужгородського університету, Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Львівського національного університету імені Івана Франка.
«Київські глаголичні листки» — найдавніша слов’янська писемна пам’ятка кінця IX – початку X століття, написана глаголицею, зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. Пам’ятка складається із семи пергаментних аркушів із перекладом латинського місалу та має виняткове значення для світової культури й історичної лінгвістики, оскільки засвідчує ранній стан слов’янської мовної системи та є ключовим джерелом для дослідження старослов’янської мови моравської редакції.
В Україні пам’ятку ґрунтовно дослідив знаний закарпатський славіст академік Василь Васильович Німчук, який підготував її факсимільне видання – «Київські глаголичні листки. Найдавніша пам’ятка слов’янської писемності» (Київ: Наукова думка, 1983).
Спираючись на фундаментальну філологічну методологію, доповідач представив інтерпретації пам’ятки в чеській і західноєвропейській славістиці, зокрема наукові концепції Радослава Вечерки, Франца Міклошича і представників чеської структуральної школи.
Раніше, 15 квітня, Мірослав Вепржек, наукові дослідження якого присвячені діахронній славістиці – старослов’янській і давньочеській мовам та етимології, – для славістів кафедри словацької філології на матеріалі слов’янських мов представив тему «Грамматикалізація — причина чи наслідок?». Учений зосередив увагу на явищах з історії та передісторії слов’янських мов, взаємозв’язку граматикалізації та звукових змін.
Наукова методологія дослідника ґрунтується на фундаментальних філологічних розвідках, проте охоплює й застосування нових методів і підходів (частотний аналіз, стилометричний аналіз, теорію граматикалізації). Мірослав Вепржек має значний досвід закордонних наукових стажувань, зокрема у Віденському університеті та Старослов’янському інституті в Загребі.
Обидві лекції слугували підґрунтям для розширення наукового кругозору викладачів і студентів, активізації академічного діалогу та поглиблення інтересу до історії слов’янських мов.
Окрім того, такі зустрічі стають запорукою інтеграції української славістики у міжнародний науковий простір і відкривають нові можливості для дальшої міжуніверситетської співпраці.