Філологи-україністи побували у фольклорній експедиції

28 студенток під керівництвом кандидата філологічних наук, доцента кафедри української літератури Оксани Тиховської записали від мешканців села цікаві весільні звичаї, пісні, дізналися про історію цього населеного пункту, були приємно вражені театралізованим дійством, яке перед ними розіграли учасники місцевого народного колективу під керівництвом Ольги Поп.

Зокрема, студенти змогли побачити частину передвесільного обряду. До світлиці в будинку культури прийшли декілька жінок, троє дівчат і маленький хлопчик, вдягнені у вишиванки, і відтворили перед юними ужгородськими дослідниками обряд плетіння весільних віночків. Одна з жінок зіграла роль хрещеної матері нареченої й узялася плести весільний віночок (всередині якого зробила чотири хрестики  – своєрідне благословіння молодим).

Процес плетіння супроводжувався колоритними народними піснями, які студентки філфаку старанно записували на свої диктофони.

Друга частина обряду виявилася ще цікавішою – сплетений хрещеною матір’ю віночок мав покласти на голову нареченій (роль якої виконувала одна з дівчат) маленький хлопчик. Але покласти не руками, а… зубами. Виглядав цей процес незвичайно й кумедно водночас. Потім хрещена мати і наречена танцювали разом танець, а на руку хрещеної був нанизаний ритуальний хліб – перец (мав вигляд великого бублика).

Як розповіли студентам учасниці дійства, перец – це символічний весільний хліб, який випікають у Рокосові замість короваю. Він є аналогом шлюбної обручки – символу єдності і вірності молодих. Під кінець весілля наречений і наречена повинні розламати цей перец, а той, кому дістанеться більший шматок, буде головним у сім’ї.

Для максимального відображення обрядового колориту одна з жительок Рокосова спеціально спекла перец, щоб ужгородські студенти побачили його в оригіналі, а потім і скуштували.

Спілкування з жителями села Рокосова виявилося дуже цікавим: багато місцевих обрядів є своєрідними, не зафіксованими у сучасних підручниках з фольклору. Студентки філфаку уважно записували почуте – можливо, щось згодиться не тільки для звіту, а й для власного весілля. Зокрема, тут наречена, коли виходить з батьківської хати, обов’язково має переступити через розжарене вугілля – у такий спосіб спалюється її зв’язок з колишньою родиною.

Багато цікавого дізналися студенти про поховальну та  великодню обрядовість, а також ритуали, пов’язані з народженням дитини. Цікаво, що кілька бабусь, з якими спілкувалися дівчата, щиро вірять у біблійні пророцтва і навіть створили народні оповідання про знаки й прикмети, які віщують про кінець світу.

Таким чином, фольклорна експедиція студентів філфаку відбувалася в два етапи: перший – знайомство з традиціями села за сприяння учасників місцевої художньої самодіяльності, другий – власне подорож вулицями Рокосова, спілкування з жителями цього населеного пункту.

Студентам удалося подолати невпевненість, нерішучість, тож під кінець першого дня вони вже брали інтерв’ю у респондентів як журналісти-початківці.

Ввечері, повернувшись до готелю, дівчата мріяли про сон, бо день видався насиченим, різноплановим, наповненим несподіванками. А назавтра їх чекали зустрічі з новими людьми, до яких треба буде знайти потрібний ключик, щоб відкрити скарби народної пам’яті…

Всі відео та фотоматеріали фольклорної експедиції 2016 року поповнять архіви записів про народну культуру Закарпаття.

Фольклорна експедиція була організована в рамках наукової роботи навчально-дослідницької лабораторії української літератури та фольклору Закарпаття Ужгородського університету.