На філологічному факультеті відбулася ІХ Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів
Модерувала пленарне засідання заступниця декана філологічного факультету з наукової роботи та міжнародних зв’язків, кандидат філологічних наук, доцент Олеся Харьківська, яка наголосила:
– Цьогорічна конференція є особливою з кількох причин. Передусім, це перший захід такого формату, що об’єднав молодих дослідників і досвідчених науковців. Водночас уперше в межах конференції вшановуємо світлу пам’ять Юрія Бадзя – українського літературознавця, публіциста, громадсько-політичного діяча, учасника національно-демократичного руху в Україні з 1960-х років. Ця постать вирізняється багатогранністю та вагомим інтелектуальним доробком. Його тексти й сьогодні спонукають до осмислення питань свободи, гідності та права.
Із вітальним словом виступив декан філологічного факультету, доктор наук із соціальних комунікацій, професор Юрій Бідзіля:
– Сьогоднішня подія є своєрідним містком між минулим філологічного факультету та його майбутнім, між його випускниками й сучасними студентами. Це добра традиція, адже вона засвідчує безперервний розвиток науки. Нинішні гості, зокрема зі столиці, є яскравим підтвердженням цього. Радію, що представлено так багато цікавих тем, які свідчать про сміливість сучасної молоді пізнавати нове.
Ініціатором заходу з ушанування Юрія Бадзя став директор Всеукраїнського видавництва «Карпати» Віктор Браславець. Кілька місяців тому він звернувся з пропозицією до філологічного факультету, де було ухвалено рішення присвятити конференцію цій непересічній постаті. На пленарному засіданні Віктор Браславець презентував збірник, приурочений до вшанування пам’яті Юрія Бадзя з нагоди 90-річчя від дня його народження. Видання побачило світ тиждень тому, у ньому представлено статті авторів різних фахів – літературознавців, правозахисників, юристів, зокрема працівників університету та випускників філологічного факультету.
Пленарне засідання розпочав кандидат фізико-математичних наук Ілля Шманько доповіддю «Юрій Бадзьо і Закарпаття». У своєму виступі він розповів про родину Юрія Васильовича, його мотивацію до навчання, перші професійні кроки, переїзд і навчання в Києві.
«Хочу подякувати всім, хто виявляє інтерес до цієї теми. У Юрія Васильовича була велика родина – п’ятеро братів і п’ятеро сестер. Ми жили поруч, у будинках на протилежних берегах річки Полуй у селі Копинівці. Він народився в досить бідній сім’ї, що мало як позитивний, так і негативний вплив. У селянській родині хлопці багато працювали фізично, однак у нього ситуація була дещо простішою, адже старші брати брали на себе основне навантаження. Юрій багато навчався, і мати активно мотивувала його до освіти. Лише двоє членів родини здобули вищу освіту. У школі він був відмінником. Після завершення навчання повернувся до села, де працював учителем німецької мови, а згодом, через три роки, очолив семирічну школу», – поділився спогадами Ілля Шманько.
Продовжив засідання кандидат юридичних наук Володимир Кампо, який виголосив доповідь «Інтелектуальний вимір політичної філософії Юрія Бадзя (1936–2018)». Він здійснив аналітичний, філологічний, юридичний і життєвий аналіз філософії поглядів Юрія Бадзя:
– Юрій Бадзьо був непересічною особистістю, адже формував власну філософію та світогляд у складних історичних умовах – у переломний період, коли система сталінського тоталітаризму почала занепадати й відкривалися нові можливості. У той час у суспільстві побутували сподівання на гуманізацію радянської держави.
Уже на початку 1970-х років Юрій Бадзьо сформувався як зрілий дисидент і чітко ототожнював себе з ідеєю незалежної України та утвердження української мови як державної. Він розпочав роботу над твором «Право жити». Юрій Бадзьо усвідомлював, що поки не буде зруйновано міфу про радянську владу та її тоталітарну природу, українська культура й мова не матимуть умов для повноцінного розвитку.
У 1975 році праця «Право жити» була завершена, але не надрукована. Тоді КДБ почало стежити за автором, а згодом викрали п’ять розділів цього трактату. Незважаючи на втрату, до 1978 року Юрій Васильович відновив два розділи, але почалися переслідування. У результаті Юрія засудили на сім років таборів і п’ять років заслання, але він витримав.
Наступною з доповіддю про націєтворчий аспект у публіцистиці Юрія Бадзя виступила студентка філологічного факультету спеціальності «Журналістика» Софія Скиба:
– Юрій Бадзьо належить до покоління шістдесятників і є представником політичної публіцистики цього періоду. Його політична філософія вирізняється поєднанням двох взаємопов’язаних складових – національно-демократичної та антиімперської. Вагоме місце в його працях посідає проблематика державотворення та політики. Уже у вступі до трактату «Право жити» Юрій Бадзьо закликав: «Творімо Україну українську – і в собі, і навколо себе!».
Продовжила доповідь про літературно-критичну діяльність Юрія Бадзя в контексті естетичних та ідеологічних дискурсів ХХ століття студентка філологічного факультету спеціальності «Українська мова і література» Крістіна Федак:
– Видатний закарпатський філолог-енциклопедист, представник покоління шістдесятників, багаторічний в’язень радянського режиму, один з останніх політв’язнів – він став уособленням національної ідентичності. Підвалини його наукового та громадянського світогляду були закладені під час навчання на філологічному факультеті тоді ще Ужгородського державного університету. Початок професійного шляху мислителя безпосередньо пов’язаний із практичною педагогікою. Цей період став визначальним, адже дав змогу побачити реальний стан освіти поза межами офіційних ідеологічних наративів. Саме тоді сформувалося розуміння того, що літературознавство не може бути герметичною наукою, а постає інструментом національного самозбереження.
На захід також була запрошена однокурсниця Юрія Бадзя Зоя Гвардіонова:
– Пригадую Юрія Бадзя як скромного, мовчазного, задумливого, дуже охайного. Ми любили з ним спілкуватися. Юра також був старостою групи. Йому все було цікаво. Мене вражало його бажання вчитися.
Також виступила кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Галина Вовченко, яка поділилася світлими спогадами про Юрія Бадзя, що товаришував із її батьками:
– Сім’ї Юрія Бадзя судилася нелегка доля. Він був людиною непублічною, але здатною на особистий подвиг. Свого часу Бадзьо подарував моїм батькам книгу. Після смерті батька я прочитала його щоденник студентських років, у якому згадувалося, що вони разом із Юрієм перебували у військових таборах на Рівненщині. Юрій, маючи серйозні проблеми зі здоров’ям, жодного разу не звертався до санчастини. Це свідчить про його надзвичайну силу духу.
Наприкінці пленарного засідання учасникам конференції презентували короткий відеоспомин про життєвий шлях науковця, підготовлений доцентами кафедри української мови Галиною Шкурко та Олесею Харьківською.
Кафедрам, університетській бібліотеці та студентам, які виступали з доповідями, автори подарували книжки. Також учасники урочисто відкрили інформаційний стенд із біографічною довідкою про життя Юрія Бадзя.
Згодом учасники конференції продовжили роботу за трьома напрямками: мовознавство, літературознавство та соціальні комунікації.