Інна Магас: «Люблю, щоб книга мала гепіенд»
Студентка медфаку, яка першу свою книгу видала в 13 років, презентувала в «Кобзарі» повість про стосунки підлітків та подолання життєвих труднощів
За столом крамниці – синьоока дівчина на тлі напису «Що у мені звичайного?». Так називається її книга, яку написала у 15 років. Нині Інні 19 – вона студентка медичного факультету УжНУ.
«Першу книгу я написала у 13 років, а до того писала вірші, які ніде не публікувала. У дитинстві оформлювала свої творіння у збірочки: у селі набирала тексти на бабусиній друкарській машинці, розмальовувала їх, скріплювала і так презентувала друзям і знайомим, – ділиться Інна Магас. – «Що у мені звичайного?» – це друга моя книжка. Я хотіла написати історію і зовсім не думала про те, що втілю її на папері. Але потім почитали мої батьки, знайомі – вирішили її опублікувати. Мені подобається писати – тому я це й роблю».
Дівчина з дитинства захоплювалася пригодницькими творами, казками, тому і сама пише таку літературу. Як розповідає Інна, «Що у мені звичайного?» – це пригодницька повість про стосунки підлітків, про подолання життєвих труднощів. Адже, запевняє авторка, навіть зі складної ситуації можна знайти вихід.
«Іноді сама не розумію своїх персонажів, – зізнається письменниця. – Є такі моменти, які, я точно знаю, повинні відбутися. А потім заповнюю прогалини між ними – і так складається цілісна історія. Іноді персонажі поводяться так, що сама такого не очікую. Головна героїня – не я. Це вигадана історія. Але тут кожен зможе знати щось схоже на себе і відпочити душею. Люблю, щоб книга мала гепіенд, – не люблю нещасливих фіналів».
Цікаво, що обкладинку книги дівчина оформлювала сама – це авторський малюнок. Інна пояснює: «На обкладинці зображений фрагмент із книжки. У мене є задум. Має бути 4 книги і в кожній із них буде фрагмент, який пов’язуватиме із минулою. Ці єднальні елементи – саме на обкладинці. Тож тепер працюю над третьою книгою».
На питання, чому читачам варто звернути увагу на «Що у мені звичайного?» Інна відповідає: «Дорослим ця книга допоможе краще зрозуміти своїх дітей-підлітків: чому вони так чи так поводяться, які у них переживання. А підліткам – краще пізнати себе й збагнуіти, що всі проблеми можна вирішити».