Іван Корпанець: Людина повинна знати своє коріння, хто вона – у цьому криється її сила
В ужгородській книгарні «Кобзар» стартувала передмиколайська книжкова акція
Розпочали захід із хвилини мовчання за полеглими воїнами, завдяки яким маємо можливість жити і працювати.
Іван Корпанець каже, дуже радий взяти участь в акції, адже це прекрасна нагода поспілкуватися з читачем, обмінятися думками. До слова, поговорити з автором, привітати прийшло чимало людей, зокрема друзів, однокурсників, колег по перу, земляків, поціновувачів творчості.
За прилавком письменник презентував трилогію «Апостол каменю» – родинну сагу, яка розповідає про життя нащадків прадіда письменника Луки, що був знаменитим на всю Турянську долину майстром каменю. «Думаю, бажання писати посіяв у свій час у мені дід по маминій лінії Федір, який мав файну пам’ять і талант розповідати історії. Саме він багато розказував мені про прадіда, нашу родину. Я довго вагався, братися за таку роботу чи ні, хвилювався, чи зможу. Переконав мене літератор, друг Іван Моняк, за що дуже йому вдячний, – ділиться Іван Іванович. – Але основна причина: я почав писати цю трилогію для своїх нащадків, аби вони знали, чиї вони діти. Сьогодні, на жаль, діти часом не знають, як звати бабу, не те що прародича. Це неправильно. Людина повинна знати своє коріння, хто вона – у цьому криється її сила. На Закарпатті родинні зв’язки завжди були дуже сильні, цінувалися. Мені дуже шкода, що нині це вже не так». Зазначає: з питанням родинної пам’яті треба працювати. Як викладач Перечинського професійного ліцею, пан Іван бачить, що молодь треба зацікавити, говорити з нею, тоді буде результат. До слова, деякі з його студентів, надихнувшись книгою, і собі почали досліджувати родовід, чим дуже тішиться письменник.
Над трилогією пан Корпанець працював понад 12 років. Шість років збирав потрібні матеріали в архівах України та Словаччини. Найдовше писалася перша книга – 4 роки, друга – 1,5, третя – рік. Її, каже автор, писати було найлегше, бо особисто знав усіх героїв.
Крім власне родинної історії, трилогія детально оповідає про життя мешканців Турянської долини, змальовує побут, традиції (деякі вже втрачені), історію краю. Один із гостей презентації зазначив, що книги настільки добре описують усе зазначене, що їх добре було б екранізувати для збереження нашої історичної пам’яті, просвітництва молоді краю, якій треба допомагати формувати самоідентичність в умовах глобалізації.
Високо оцінив роботу письменника й фольклорист, літературознавець, мистецтвознавець Іван Хланта.
Щодо творчих планів, то, як зізнається Іван Корпанець, їх багато, але часу не вистачає. Нині працює над трьома літературними проєктами: збіркою оповідань, виданням про ліс «До вас, ліси, у побожному мовчанні…» та книгою із робочою назвою «Візерунки із Загурки», у якій розповість про видатних людей рідного села Сімер, зокрема й представників молодого покоління, частина з яких зі зброєю в руках захищає Україну. Та збирає матеріал для написання, як каже сам письменник, епічного полотна «Колиски нашого життя» – історії Закарпаття від Кам’яного віку до приходу на ці землі угорців.
Іван Іванович подарував трилогію з автографом і нашим воїнам. Як зазначив модератор заходу, волонтер Янош Мешко, їх надзвичайно тішать такі речі, підтримують у надважких умовах, бо то звістка з дому, свідчення, що тил стоїть. Передасть презент особисто Федір Шандор.