На Андрія – до Андрія: акцію «Письменник за прилавком» днями підтримав письменник Андрій Дурунда

Випускник філфаку УжНУ, член Національної спілки письменників пан Дурунда презентував низку книг, не тільки своїх, а й дружини – пані Наталії. Вона теж талановита письменниця: цього року здобула відзнаку за роман «Зрада» на «Коронації слова».

Мали змогу відвідувачі побачити й новинку – одну з книг серії про відомих закарпатців «Роде наш красний».

Минулого разу пан Андрій анонсував її вихід: «Є така сумна традиція, що про великих людей говорять уже після смерті. Я ж хочу, щоб добрі слова цим людям сказали при житті!». Мали змогу переглянути й книгу з цієї серії «Дерево на вітрах» – художній документальний роман, написаний на основі спогадів членів славної родини Сятинь з села Синевира, що на Міжгірщині.

Про історію роду телеканал «Тиса» відзняв півгодинний фільм за мотивами книги

Історія цього розлогого багатодітного роду унікальна хоча б тому, що аж тридцятеро його представників працювало й працює у фармації. Це унікальне явище в українській історії. Багато хто у той чи інший час обіймав важливі керівні посади. До слова, з ініціативи Михайла Сятині у 1999 р. було засновано День фармацевтичного працівника, який відтоді щороку відзначають в третю суботу вересня.

Назад 1 з 2 Вперед

Пан Михайло Сятиня – перший доктор фармацевтичних наук на Закарпатті, а також щедрий меценат. «Я вдячний йому за сприяння у виданні книги «Чаша», збірки моїх оповідань та новел», – тепло відгукується Андрій Дурунда. Власне, цю книгу на цьогорічній акції теж можна було побачити в руках автора. За визначенням шевченківського лауреата Мирослава Дочинця, «Чаша» – то цеглинка у духовні підвалини України».

Цікавий факт: маса «Чаші» – 1200 г

Пана Андрія можна вважати потужним біографом відомих людей краю. Окрім серії «Роде наш красний», у своєму доробку він має також іншу книгу спогадів – «Замах на Паганіні», де були зібрані історії про 12 кращих закарпатців. Серед них – єпископ Марґітич, хірург Дмитро Криванич, фармацевт Михайло Сятиня, сім’я медиків Ганичів. Його перу належить і художньо-документальна повість «Відкрите серце» про закарпатця Василя Лазоришинця – українського кардіохірурга, директора Інституту серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова.

«Мої книги – мої діти, – зізнається з любов’ю Андій Ілліч. – Тому й пишу їх усі з трепетом та відповідальністю перед прийдешніми поколіннями. Пишу тільки про тих, хто своїми вчинками заслуговує на це».

Говорили ми й на злободенні теми творчого життя письменників, якість сучасної літератури, плани на майбутнє.

Спілкуватися з творчою людиною можна багато, та вже час було залишати прилавок, аби нетерплячі читачі теж змогли перекинутися словом з улюбленим автором.

Після розмови залишилося приємно-щемливе відчуття: як багато талантів у нашому Закарпатті і як мало ми знаємо про них. Добре, що є люди, завдяки яким пам’ять про духовні діаманти Срібної Землі буде жити у віках!