Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Навіть буденну справу можна перетворити у невелике свято, або Як практикувалися студенти-історики

Теплі літні спогади в прохолодні осінні дні

0 333
Аксіоматичним є те, що теорія повинна підкріплюватися практикою. У цьому були упевнені класики, зокрема, Й.В.Ґете, котрий вклав у вуста героїв свого безсмертного «Фауста» такі слова: «Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо життя – золоте». Якщо для засвоєння теоретичного знання є потреба в повторенні, то візуальні враження перетворюються в образи сприйняття, насичуючи конкретним наповненням формулювання з арсеналу книжкової мудрості. Побувати на місці історичних подій, потримати у руках матеріальне чи писемне свідчення минулого – це той стартовий емоційний імпульс, котрий потрібен для успіху творчості чи то майбутнього педагога, чи дослідника минувшини. Ці комплексні завдання стояли перед нами, коли влітку зі студентами-істориками готувалися до старту тритижневої архівно-музейної практики. Яскраві картини її перебігу зринули перед очима в ці прохолодні дні як теплі літні спогади.

З самого початку виник задум відійти від програми, котра обмежувалася відвіданням Державного архіву Закарпатської області та музейних установ Ужгорода. Керівництво університету підтримало нашу ініціативу й сприяло виїзним студіям практики за межами Ужгорода та забезпечило потрібне фінансування. Зрозуміло, що організаційні заходи мали реалізуватися спільно зі студентами з числа активного ядра курсу. Навчатися брати на себе відповідальність за успіх справи на шкільній чи студентській лаві – це значить увійти в «доросле» життя дещо краще підготовленим за інших. Староста групи й голова студентської профспілки факультету Христина Ковач, Аліна Попович, Каріна Шкріба були не помічницями, а цілком рівноправними і, акцентую, надійними й відповідальними партнерами й на організаційному етапі, і під час виїзної сесії практики.

Місто Лева має столичний статус. Воно було королівською резиденцією й за Галицької-Волинської держави доби середньовіччя, і за нових часів, коли в складі імперії Габсбургів існував коронний край – Королівство Галіції і Лодомерії. Кожна епоха залишила свій слід, якимось чином позначилася на історичному образі Львова, з котрим пов’язані епохальні історичні події, важливі і для України, і для регіону Центрально-Східної Європи. Кам’яниці і храми, фонтани і скульптури, сквери і дворики, монументальні публічні споруди і житлові будинки створюють складне архітектурне мереживо, неповторний історичний ландшафт, покритий патиною історичного часу. Перед нашими очима промайнула галерея архітектурних стилів багатьох століть – готика, Ренесанс, бароко, рококо, класицизм, еклектика, сецесія, конструктивізм, функціоналізм. Важко уявити собі захват від споглядання панорами міста, котра відкрилася перед нашими очима з вежі львівської Ратуші, котру ми відвідали першого ж дня.

У наступні дні в нас була розписана і навчально-практична, і культурна програма. Ми відвідали експозиції Національного музею ім. А. Шептицького, два відділи Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького, відділи Львівського історичного музею – Палаццо Бандінеллі, відділ давної історії, відділ історії західноукраїнських земель, Музей коштовностей – так звану Королівську резиденцію, Музей-Арсенал. Акцентую особливу увагу на високому ґатунку львівського музейництва. Наукові співробітники та екскурсоводи показали себе неперевершеними знавцями своєї справи, свідомими її непересічного суспільного значення у формуванні широти світогляду особистості, її загальнокультурного рівня і фахової кваліфікації.

Натхненна розповідь музейників розпалювала цікавість, викликала інколи бурю позитивних емоцій, а також приводила до невеликих «відкриттів» раніше невідомих якостей наших чудових студентів. Надміру, можливо, скромна за звичайних обставин Наталка Шубей з дозволу нашої музейної Аріадни у Палаці Потоцьких пані Галини виконала чудову імпровізацію на старовинному роялі. Дарія Андріївна Семенюк, котра проводила екскурсію у Львівському історичному музеї, своєю мелодійною вишуканою розповіддю продемонструвала ту найвищу кваліту культури мовлення, котрої неухильно повинен додержувати майбутній педагог-історик. Ну а в Арсеналі Василь Попадинець сміливо скористався пропозицією екскурсовода Олександера приміряти виготовлений у реставраційній майстерні Музею середньовічний шолом і випробувати його на ударостійкість. На то вона і практика!

Пилом століть ми подихали у Центральному державному історичному архіві України, котрий розміщений у приміщенні старовинного монастиря бернардинців на Соборній площі. Студійне заняття у закладі проводив начальник відділу використання інформації документів Ігор Смольський. Студенти пройшлися приміщеннями, побували у читальній залі і набули первинних практичних навичок пошуку й використання писемних історичних джерел в архівосховищах. Завдяки заступникові директора ЦДІА у Львові Олесі Стефаник у нас склалася оптимальна модель співпраці, за що ми вельми вдячні.

Польові студії відбувалися буквально на вулицях та в історичних ландшафтах Львова. Екскурсовод агенції «Галінтур» Антон з вогником провів подорож містом повз визначних будівель і пам’ятних місць, розповідаючи його біографію в історичних часах. Нині оформилася ціла наукова підгалузь – історична урбаністика. До слова, саме у Львові розмістився Центр дослідження міської історії Центрально-Східної Європи.

Відвідали ми й музей-заповідник «Личаківський цвинтар», де упокоєні аристократи і прості містяни, люди різних професій і статусів. Проходячи алеями місця спокою померлих, ми віддали пошану Іванові Франку та його дружині Ользі Хоружинській, Маркіяну Шашкевичу та Соломії Крушельницькій, Валерію Чукаріну та Ігорю Білозіру, іншим видатним діячам української культури, науки, мистецтва та спорту. Екскурсія закінчилася біля українського та польського меморіалів полеглим під час Національної революції 1917–1920 рр.

Вінцем нашої культурної програми стало відвідання Львівської опери, у котрій сам визолочений інтер’єр та урочистість глядацької зали створюють фестивальний настрій. Це вже були останні вистави попереднього театрального сезону, котрі є родзинками репертуару. У той вечір демонструвався балет «Дон-Кіхот» Л. Мінкуса.

Непомітно пролетіли ті кілька днів нашої практики, проведеної у Львові. З деяким смутком ми збиралися додому. Днів то було усього кілька, але враження залишилися надовго – як яскрава цятка спогадів у плині буденності. І важко було втриматися, аби не поділитися ними із вами у ці сірі осінні дні.

Сергій Ганус,
ст. викладач кафедри нової і новітньої історії та історіографії, керівник практики

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.