«Незвичайні пригоди» італійок в УжНУ… матимуть продовження
Усередині січня дівчата повернуться до Ужгорода поглиблювати знання російської мови й далі пізнавати Україну
Елена і К’ярра приїхали на семестрове навчання до нашого вишу за програмою студентської мобільності вузів Європи з метою вдосконалити володіння російською мовою.
Обидві вдома закінчили бакалаврат, навчаються в магістратурі за спеціальністю «Сучасні мови для міжнародних відносин». Кожна опановує по дві іноземні мови, серед яких російська.
Про вибір ужгородського вишу одна з дівчат, К’ярра, розповідає: «Мали змогу обирати між містом Тарту в Естонії та Ужгородом. Обрали Ужгород, бо знали, що це все-таки переважно слов’янське місто і російська мова тут є рідною для багатьох людей, а тому більш поширеною».
На запитання, чи вважають свій вибір правильним, друга, Елена, відповіла: «Хоч більшість тут розмовляє українською мовою, багато хто – угорською, все одно старше покоління добре знає російську. Вивчати її тут краще, ніж в Естонії. Бачу, ми не помилилися. Тим більше, що відчуваємо приязне ставлення до себе: всі охоче нам допомагають, не відмовляють у жодному проханні».
Позаду майже чотири місяці навчання, і нам цікаво було дізнатися, наскільки ефективним виявилося навчання. «В розумінні цієї мови і сприйнятті її на слух ми пішли вперед десь на 40 відсотків», – каже К’ярра.
Позитивом обоє дівчат вважають те, що викладання на кафедрі слов’янських мов та світової літератури, де вони стажуються в УжНУ, – провадиться російською. Отже, є змога постійно її чути й удосконалюватися.
Варто додати, що педагоги на цій кафедрі, а саме старші викладачі Марина Пілаш і Марта Демчик, доцент Тамара Суран, а також завкафедри, професор Наталія Бедзір, займалися з італійками й окремо, приділяючи їм час поза своїми посадовими обов’язками. Оскільки рівень володіння мовою в українських студенток й італійок далеко неоднаковий, потрібні додаткові заняття, пояснення складних мовних процесів. І, як зізнаються самі К’яяра і Елена, все це дало очевидні вагомі плоди.
- Чим зацікавив Ужгород?
Ми побували на деяких фестивалях, як-от День міста, молодого вина та Міжнародний молодіжний. У галереї «Ілько» оглянули художню виставку, там же побували на двох концертах. У філармонії слухали Національний оркестр народних інструментів. Мали екскурсію в Музей архітектури і побуту. А ще була незабутня поїздка на озеро Синевир.
За час перебування в Україні дівчата знайомилися не лише з Ужгородом. «В один із вікендів зібралися до Львова, і там обійшли чимало цікавих місць. Були на площі «Ринок», в соборах Святого Михайла, Святої Ольги і Святої Єлизавети, на Личаківському кладовищі, в музеї «Арсенал», Оперному театрі, – розповідає К’ярра. – Тоді йшов сніг, і місто виглядало казково. Це була поїздка з багатьма враженнями і пригодами. Плануємо ще поїхати до Києва…».
Ця розмова відбулася напередодні від’їзду К’ярри та Елени додому – до Італії. Того дня вони побували на концерті Симфонічного оркестру обласної філармонії з назвою «Новорічний». Зал був переповнений, і квитків на всіх глядачів не вистачило. Завдяки художньому керівникові філармонії Володимиру Гірнику двоє італійок разом із завідувачкою «рідної» їм кафедри Наталією Бедзір вони-таки змогли потрапити до зали. Захоплені музикою і чудовим відео, італійки щиро дякували за побачення з високим мистецтвом.
Відтак обоє дівчат поїхали маршрутним авто до Будапешта, звідки літаком – до Італії. Усередині січня повернуться до Ужгорода. У планах – поглибити знання російської мови та продовжити ознайомлення з Україною, де знайшли друзів серед студентів, добрих наставників серед викладачів.