«#Ні_капітуляції»: Ужгород підтримав Усеукраїнську акцію протесту

Тільки українська та кримсько-татарська символіка, плакати, Державний Гімн і спільне на всіх бажання: припинити здачу українських інтересів та імплементацію так званої формули Штайнмаєра.

Важливо, що акція має аполітичний характер і забороняє будь-яку політичну символіку. В Ужгороді серед мітингувальників можна було побачити ветеранів російсько-української війни, волонтерів та активістів, переселенців з окупованих територій, громадських діячів, а також чимало представників університету.
У ході віче на площі Театральній діяв вільний мікрофон – люди висловлювали свої думки щодо того, чому нині важливо гуртуватися і які вимоги до влади висунути.

Так, серед мовців до ужгородців звернулася переселенка з Донецька Марина Казінцева: «У 2014 році в Донецьку були проукраїнські сили, але нас виявилося мало. І тому ми пішли іншим шляхом – шляхом війни. Тепер потрібно підтримати нашу армію – щоб вона не покидала позицій. Бо люди, які через це опиняться у сірій зоні і нині вивішують там українські прапори, залишаться на поталу ворога – безпеку їм гарантувати не зможе ніхто!»

Відтак громадяни одноголосно підтримали такі вимоги до влади:

• Жодного відводу українських військ та виборів на території Донбасу без повернення туди України;
• Жодної амністії бойовикам;
• Питання деокупації мають стосуватися не тільки ОРДЛО, але й Криму.

На тимчасово окупованих територіях має відбутися зачистка російських сил, люстрація так званої чинної влади народних республік, дерусифікація та декомунізація.

Медіацентр поцікавився у представників УжНУ, які вийшли підтримати акцію, чому їхня позиція саме така. Ось що почули:

Ігор Тодоров, професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій ФІМВ, донеччанин родом: «Не міг не прийти! Бо існує реальна небезпека! Бо особисто відчуваю, як і півтора мільйона вимушених переселенців, що війна триває шостий рік і шлях до нашої перемоги ще дуже довгий. Припинення війни тепер може бути лише ціною нашої поразки, капітуляції і швидкої ліквідації української державності як такої! Мій донецький бекґраунд не дозволяє мати жодних ілюзій стосовно Росії. Це – ворог, який окупував наші території і веде гібридну війну проти Вільного світу. Домовленості з РФ не мають сенсу, бо вона розуміє лише силу! Водночас наші західні союзники демонструють, що спільні демократичні цінності, на яких ґрунтуються НАТО та ЄС, поступаються меркантильним інтересам. Мінські угоди були укладені в результаті наших військових поразок і відповідного тиску партнерів. Втім українська влада мала власне їхнє бачення і протягом чотирьох років не поспішала їх виконувати. І тим більше тепер не можна імплементувати ці мертвонароджені домовленості. Не можна проводити ніяких виборів до визволення і тривалого часу реінтеграції окупованих територій (мінімум років 10!). Питання повернення окупованої частини Донбасу не може розглядатися без повернення Криму. Не може бути ніякого відведення українських військ, а лише просування вперед – до кордону з РФ. І ніякої амністії проросійським бойовикам, більше того – мають бути покарані всі активні колаборанти».

Надія Керецман, завідувачка кафедри археології, етнології та культурології ФМІВ: «Я підтримую акцію, бо я історик, бо я громадянка України, бо тут зібралося добірне товариство, бути дотичним до якого – честь. Я з ними пройшла вже дві революції і акції захисту культурної спадщини Ужгорода. Пазли склалися. Нормальні, мислячі, адекватні, не захланні, що живуть за принципом «мені всі винні», «що мені дала влада», «що я з того всього буду мати», люди, якими я захоплююся, яких щиро поважаю. Я підтримую пропоновані на віче рішення, бо не хочу до СРСР. Жодної ностальгії. Я працювала в архівах і не хочу навіть згадки про того молоха, оту нелюдську систему. Так, і я була дитиною, юнкою, але я захопила свободи, відсутність страху за свої переконання. Попри мої симпатії чи антипатії розумію, що треба через них переступити і збиратися докупи проти спільного ворога. А Росія і всі, що тягнуться до неї, – вороги! Крапка».

Павло Величко, магістрант юридичного факультету: «Ми сьогодні вийшли, бо нам не байдуже. На тижні, що минає, на високому рівні було погоджено так звану формулу Штайнмаєра. Домовленості порушують червоні лінії можливих поступок, що обурило левову частку українців-державників. Для нас неприпустимо, щоб національними інтересами поступалися без погодження з громадянським суспільством. Відведення військ, незаконні вибори, амністія військових злочинців – це ті речі, які дають агресору можливість дотиснути Україну, а не навпаки – сприяти миру чи деокупації Донбасу відповідно до міжнародного права. Сьогодні в Ужгороді ми чітко заявили, що не приймаємо послаблення позиції України в питанні протистояння з Росією. Для нас цінний кожен квадратний метр української землі, відвойований великою ціною, а тому ми переконані, що легковажити національною безпекою не варто. Особливо коли ворог надзвичайно підступний і не викликає довіри після переднього негативного досвіду переговорів».

Редакція Медіацентру поділяє думку мітингувальників і підтримує акцію «#Ні_капітуляції». Все буде Україна!