Олексій Корсун за прилавком «Кобзаря» розповів про репресії закарпатців у ХХ столітті

Серед дослідницьких інтересів історика – й архівно-слідча справа президента Карпатської України Августина Волошина

03.12.2021

Через його руки пройшло близько 8 000 кримінальних та слідчих справ людей, чиї долі зламалися об репресії. Олексій Корсун – дослідник історії Закарпаття та укладач видань про політичні репресії і політичних в’язнів краю 30—50-х років ХХ ст. – у рамках акції «Письменник за прилавком» розповів слухачам про вирвані сторінки з історії Закарпаття.

Сам Олексій Михайлович із Харківщини, там із 1969 року працював в органах держбезпеки, а з 1981 до 1991 р. обіймав відповідальні посади в цих же структурах уже на Закарпатті. Дослідженню теми репресій чоловік присвятив 30 років життя. На питання про свій інтерес до репресованих закарпатців відповідає: «Якщо людина приїжджає на Закарпаття, вона щось шукає. Знаходить чи ні — це інша річ. Але вона повинна про себе заявити: чи то бути хорошим сусідом, чи автором такої книги. Тут достатньо умов, щоб себе проявити. Страшенний був запит на правдиву інформацію щодо репресованих. Особливо від родин угорців і німців, яких покарали у досить грубій формі і несправедливо. Вони за національною ознакою були депортовані в табори військовополонених через те, що Угорщина була у складі сторони противника. І Німеччина так само. Є інші підходи до вирішення питань, коли війна закінчилася. Війна не передбачає розбивання хати».

Від репресій постраждали не тільки німці й угорці, яких, як переповідає Олексій Михайлович архівні документи, «ізьялі» із Закарпаття, а й чимало духівників, держслужбовців та цивільного населення краю за національною ознакою.

Олексій Корсун репрезентує дослідження читачам у «Кобзарі»

– Цих людей – понад 30 тисяч. Вони були вилучені, «ізьяті» й направлені у табори ГУЛАГу. Брали за етнічними ознаками. У полоні тримали, поки не відсидить своє як військовополонений, а потім шукали всілякі приводи, щоб посадити повторно. Це стосувалося всього населення, яке тут було. Зокрема й ромів. І в одній із книг є багато спогадів ромського населення.

Інформацію для досліджень збирав в архівах КГБ: «Усі публікації – на розсекречених документах. Але окремі єсть у мене. Я використав чимало документів за умови, що вони будуть відкриті. Їх розсекречували спеціально для дослідження», — розповів упорядник книг.

Олексій Михайлович вивчав і архівно-слідчу справу президента Карпатської України Августина Волошина, а відтак брав участь у пошуках останків відомого закарпатця. На жаль, безуспішно. Про Волошина, розповідає дослідник, ходила чутка, начебто він утік за кордон із грошима якогось банку і там переховується. «А він отримував робочу зарплату в Празі, як усі люди. Після себе лишив заповіт, і дивовижно, що така людина не була багата. Скрізь було написано, що він десь переховується в Аргентині або Бразилії, а він уже давно погиб. Його заарештували у травні 1945 року і вже через 2 місяці знищили».

Також дослідник поділився, що готує нову книгу за архівними документами радянських спецслужб і фронтових політорганів — «Сторінки початкового періоду процесу возз’єднання Закарпаття з Україною (1944–1945 рр.)».