Павло Величко: «Жити, поважаючи кожного, незалежно від статусу та місця в суспільстві»

Перерахувати різнобічні зацікавлення й здобутки цього перспективного юриста-початківця складно: участь у передвиборчих кампаніях, громадських акціях, агітаційних кампаніях «Молодь проти корупції», «Купи зустріч – допоможи дитині», поїздки до дитячих будинків, участь у юридичних змаганнях, тренінгах та семінарах, літніх школах. Кожен день насичений зустрічами, працею над собою. Сьогодні Павло є членом Асоціації правників України та помічником депутата, – такими досягненнями може похвалитися далеко не кожен студент.

Загалом хлопець уже відвідав понад 100 різних заходів – форумів, семінарів, зустрічей, таборів. Упродовж 2015–2016 рр. був мером Студентської республіки. Цьогоріч став учасником 14-ї щорічної конференції «YES» (Yalta European Strategy – Ялтинська європейська стратегія).

Упродовж години нашої бесіди до Павла телефонували 4 рази. Не маю й найменшого сумніву, що це заклопотана й відповідальна людина. У його погляді поєдналися юнацький максималізм і потужна внутрішня сила. Такими, як Павло, не можна не захоплюватися.

Розмова наша зав’язалася зі згадки про Революцію Гідності. Очевидно, саме той період відіграв для Павла Величка вирішальну роль у формуванні його як громадянина. Тоді надихнули молоді люди, які без вагань віддавали своє життя за ідею. Побільшало небайдужих до долі країни. Це відчуття відповідальності за Україну, яке буквально витало в повітрі, не оминуло й Павла. Свою активну діяльність він розпочав у складі молодіжного крила партії «УДАР», яке порушувало питання зміни людей при владі та інші актуальні на той час проблеми.

Саме в той час піднесення національної свідомості Павло робить один із найважливіших виборів у своєму житті – обирає майбутню професію. Рішення далося хлопцеві нелегко: обирав між економічним, юридичним і математичним факультетами. Лише в останній момент визначився на користь юриспруденції. І не розчарувався. Надто сильною є мотивація – працювати на благо своєї країни.

Нині в нього позаду 3 роки студентського життя, які були насичені різноманітними подіями. Майбутній фах дає йому багато можливостей у галузі бізнесу, юриспруденції, активної громадської діяльності. Незважаючи на юний вік, хлопець уже сформував для себе найважливіші принципи:

• поважати кожного, незалежно від статусу та місця в суспільстві;
• уникати конфліктів або ж бути мирним посередником у них;
• навчати своє оточення жити відповідально.

На запитання, яким бачить себе через 10 років, хлопець усміхається. Не довго думаючи, відповідає: «Втомленим, виснаженим». Павло впевнений, що будувати кар’єру буде непросто, але щиро вірить у краще майбутнє своєї держави. Правду сказати, мені ще не траплялися такі молоді люди – сповнені рішучості й бажання віддавати сили на суспільне благо.

Уперше зустрічаю 20-річного юнака, який, окрім «Українського тижня», «Нового времени», читає «The Washington Post», «The Economist» та інші аналітичні видання. Люди, які наполегливо працюють над собою, удосконалюючи власні знання, – рідкість. Розповідь Павла перериває телефонний дзвінок. Знову домовляється про зустріч. Хоч як йому може бути важко, ніколи не відмовить у допомозі, коли хтось її справді потребує.

Свій ідеальний вікенд Павло уявляє на правничій конференції, що триває упродовж суботи й неділі: спершу доповіді, виступи, після них – прогулянка містом, відтак вечірка. Хлопець навіть вихідні прагне проводити активно і з користю для себе ;).

Йому дуже подобається читати. Серед улюблених книг – «Іловайськ» Євгена Положія та «Довгий шлях до свободи» Нельсона Мандели. З-поміж фільмів виокремлює «Серпіко», де головний герой – поліцейський із загостреним почуттям справедливості. Павло бачить у цього персонажа риси, які варто наслідувати.

Ми не знаємо, що нас чекає завтра, якою буде Україна через рік. Але варто залишатися вірним своїм принципам попри всі труднощі. Якщо ж вважаєте це занадто складним для себе – беріть приклад із Павла Величка. Він точно знає, для чого дотримується непохитної позиції в житті, не заплющує очі на труднощі, а шукає шляхів вирішення. Попри величезну насиченість щоденного графіка справами, він не перестає усміхатися й вірити – насамперед у щасливе майбутнє країни, для якої сьогодні плідно працює!