Петро Часто і Любов Дмитришин приїхали з Америки, щоб презентувати читачам нові книги

У вітальні «Вікно в Америку» Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка зібралися прихильники творчості подружжя Часто, щоб послухати про три нові книги. До слова, майже всі їхні видання побачили світ в ужгородському видавництві «TIMPANI».

Любов Дмитришин-Часто представила авдиторії роман у двох частинах «Загублені у світах». Рукопис першої половини твору був створений ще в 1989 році в Україні. Друга частина вийшла друком тільки торік.

Про першу частину авторка розповідає таке: «Ця тема є новою для мене. Тут про сім’ю, сімейні взаємини та труднощі розуміння одне одного. Книга писалася в редакції «Закарпатської правди» під час перерв між роботою. Я вмикала радіо, танцювала наодинці за зачиненими дверима, а тоді сідала за написання. І так майже щодень, тож твір написався дуже швидко. Через переїзд до Америки виданий був пізніше».

Друга частина роману розповідає про життя тих самих «загублених у світах» людей, українських заробітчан, в Америці. В ній читач дізнається про те, як живеться в чужій країні без знання мови та звичаїв, про важку працю, зневагу від інших.

Модератор зустрічі, закарпатський письменник і журналіст Олександр Гаврош зауважив, що цінність роману в тому, що він писався в часи перебудови. Цей період описаний дуже докладно, тож читач може зануритися й відчути його на собі. «Цей роман є важливою подією в літературі Закарпаття. В ньому закладені важливі теми, і він такий же відвертий, як і пані Люба. Коли знаєш, що в основі книги лежать реальні люди та події, він по-особливому тебе хвилює й цікавить. Тут впізнається багато прототипів. Цей роман чи не перший у жіночій прозі Закарпаття. Я впевнений, що він матиме тривале життя».

Цього року Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека імені Ф. Потушняка подала роман «Загублені у світах» на Обласну премію ім. Федора Потушняка в номінації «Проза».

Любов Дмитришин-Часто також представила читачам нову поетичну збірку «…Крізь сльози», до якої увійшли поезії останніх років. Авторка каже, що сама вважає себе більше поетом, адже навіть думає римами. Петро Часто ж, навпаки, відгукується про дружину як про талановитого прозаїка.

«Я тривалий час не могла зреагувати на війну в Україні. Як письменник, поет я не мала слів. Тих слів, які б щось виражали, могли показати ті почуття й емоції, які є в моїй душі. Але коли я вийшла з того стану — вірші почали пливти рікою», – розповідає пані Любов.

Щойно видана художньо-публіцистична праця Петра Часта «Іван і Джон» – це листування українського та американського військових. Кожен з них розповідає про власне життя, життя своїх родин ті що вони пережили на війні. Видання двомовне — листи Івана подані українською, а Джона — англійською. До слова, це перші англомовні тексти Петра Часта.

«У книзі багато розповідається про колишні американські війни. Зокрема, прадід Джона брав участь у Війні за незалежність, що тривала 8 років, а інші його предки — активні учасники війни між рабовласницьким Півднем та індустріальною Північчю. Український військовий — колишній вчитель літератури, школу якого розбомбили в Луганську», – розповідає про твір сам автор.

Також на презентації книг представили щорічний календар Українського народного союзу з Америки, який виходить вже 130 років, а 25 останніх його редагує пан Петро. Журналіст зазначає, що на основі цього видання можна написати багато праць – як наукових, так і художніх, адже в ньому описана вся історія української діаспори в Америці з 1894 року.

Відтак презентація перейшла в обговорення представлених творів і творчості подружжя.

Доктор історичних наук, історик, краєзнавець і музеєзнавець Павло Федака зауважив: «“Загублені у світах” – це роман сімейного типу з численними колізіями, психологією чоловіка і жінки, драмами й трагедіями у сім’ї. Але в ньому висвітлені значно ширші проблеми, як і в останніх філософських книгах Петра Івановича: куди рухається світ, що буде з Україною та її народом, чому така карма висить над українцями вже кілька століть як дамоклів меч. У другій книзі показане реальне життя наших людей в Америці, і така вже ідея, що потяг до рідної землі, сім’ї і дітей перемагає. Щодо збірки «…Крізь сльози» – вона однозначно заслуговує на увагу, адже поезії дуже образні, емоційні й правдиві. Щодо творчості Петра — публіцистичному жанру рівного у літературі немає. Це не просто гарні слова — автор знає історію, культуру, психологію, філософські вчення, що дуже помітно у його творчості».

Професорка Ужгородського університету Галина Шумицька прочитала зі збірки поезію «Аргентинське танго». «У першій частині роману пані Люба відкрилася для мене як справжня жінка — не ефемерна та ідеальна, а жива. Справді, кожна деталь має значення та відображає ту епоху, саме це й чіпляє. Впевнена, що ця книга знайде свого читача», – зауважила науковиця.

Відомий закарпатський журналіст і редактор Віктор Дрогальчук каже: «З кожним їхнім приїздом я відкриваю для себе нові грані цього талановитого подружжя. Можна сперечатися, чого більше у їхній творчості — поезії чи прози… Але я вважаю, що журналістики. Були непрості часи, проте люди, які мали внутрішній стрижень, вистояли. Коли дивлюся на їхні твори, насправді бачу там набагато глибші речі»…

Заступник голови Закарпатської обласної організації НСПУ Василь Густі запропонував провести своєрідний телеміст – онлайн-зустріч письменників зі студентами, щоб обговорити творчість подружжя. Таким чином молодь зможе ближче ознайомитися з працями закарпатських письменників в Америці.

Творчість подружжя Петра Часта та Любові Часто-Дмитришин – це не лише літературний доробок, а й важливий зв’язок між Україною та діаспорою українців в США. Їхні книги допомагають зберегти пам’ять про певні часи й показують, що любов до Батьківщини не має кордонів. Очікуємо на зустріч з письменниками наступного року й сподіваємося на нові літературні набутки.