«Письменника за прилавком» підтримав автор, якого цитують живі класики☺

У акції, зізнався, бере участь уже увосьме. Жодної не проґавив. Роман Андрійович зазначив: «Цей захід уже має своїх шанувальників. Приємно, що в «Кобзарі» було з півсотні відвідувачів під час тої години, коли я стояв за прилавком. Водночас бачу інтерес до літературного процесу на Закарпатті серед молоді. Левову частку відвідувачів становлять молоді люди».

Письменник радо спілкувався з покупцями, для кожного вигадував різні підписи, запитував про тих, кого зазначає в автографі, радо підтримував ініціативу сфотографуватися з гостями. Хоч купувати було нічого: Роман Андрійович свої книги відвідувачам акції просто дарував. «Приємно, що кілька моїх видань поїде в Америку – підписав їх шанувальниці української літератури, мамі іменинниці, якій сьогодні 25 років, тож узяла спеціально для доньки».

Цього разу анонсував вихід своєї поетичної збірки, яка з’явиться протягом наступних двох місяців – уже в новому 2019 році, – під назвою «Жура журавлів». «Письменник за прилавком» – акція, яка здебільшого пропагує художню літературу. Хоча інколи презентують і наукові, й публіцистичні видання. Проте Роман Андрійович намагається відповідати формату акції.

«Я радий і за своїх колег, які беруть участь у заході. Сьогодні було двоє письменників за прилавком. Переді мною з читачами зустрічався Андрій Любка, який, до речі, прочитав мою книгу. Зізнаюся, приємно, що її похвалив. Мене цитують живі класики ☺. Дуже втішно таке чути від колег. Хоч я не такий уже маститий письменник: у мене це покликання, а не професія».

«Багато про що ця акція сигналізує. Є питання, які з часом вона допоможе розв’язати в літературному процесі Закарпаття. На мою думку, нам бракує рівноцінного представлення в усіх жанрах. В основному домінує проза. Поезії мало уваги, драматургії – ще менше, а про літературну критику годі й казати. Якщо нема літературної критики, тобто об’єктивної оцінки тенденцій, явищ у письменстві, нема розголосу, то літературний процес дуже збіднений. Ми на це зважаємо, коли проводимо акцію. Вона символічна – не стоїть питання заробити гроші, чи продати книги, а популяризувати творчість і привернути увагу до ширшого літературного контексту України».

Роман Андрійович згадав і про навчальний посібник про екскурсії Ужгородом – своєрідний відгук на запити пересічних громадян. Люди люблять прикладну історію, щоб їм розповіли про те, що вони бачать. У книзі 25 екскурсій, які відображають різні сторони життя Ужгорода – як сьогодні, так і в минулому.

Оскільки фах вимагає наукової роботи, то працює над навчальними посібниками та монографіями. Але найбільш комфортно професору-письменнику в художній літературі, де не потрібно документувати й підтверджувати будь-яку дію. Де можна розкрити все вільно, як відчуваєш, без додаткових аргументів.