Що нас змушує бути людьми?

Релігія – ось на що хотів би звернути увагу. Звичайно, атеїсти будуть сперечатися, агностикам узагалі начхати. Втім саме релігійні уявлення лягли в основу кожної стародавньої цивілізації. Ще за первісних часів наші прапредки, намагаючись пояснити ті чи ті явища природи, вважали їх на порядок вище за зону осяжності людської свідомості. Почалися розмірковування над такими особистими й масовими станами і подіями, як сон, хвороба, смерть.

Згодом людина дійшла до осягнення поняття «душа». Насіння анімізму проросло, відпустивши корінці релігії. Для цього людство потребувало сотні віків. За природою людина – істота соціальна – і ніщо так не зближує тісно людей, як спільний світогляд.

Віра – явище доступне всім, але далеко не кожен хоче її осягнути. Щодня, розплющуючи очі, людина на щось сподівається, вірить. Навіть коли всі відвернулися і світ просто йде проти тебе, завжди можеш надіятися на підтримку Бога, Аллаха, Будди, Крішни або ж іще безлічі небесних істот, які для різних народів є священними. Тут є свої плюси і мінуси.

Кожна релігія не завжди толерує решту вірувань, що нерідко переростає в суперечки, а суперечки – в агресію. Хрестові походи, французькі релігійні війни… Атаки 11 вересня 2001 року на Сполучені Штати Америки розглядалися як джихад проти «великої сатанинської» суперпотуги, що для деяких мусульман є майже синонімом християнства.

Релігійне підґрунтя бачимо у багатьох війнах в історії людства. Ось чому доречно сказати таке: якщо ваша віра в тому, щоб убити за неї, почніть, будь ласка, з себе. Адже у релігії не може бути нічого злого. Для знедолених – це останній рубіж, який тримає їх на краю безодні.

У релігії люди бачать надію, поміч вищих сил, підтримку або ж просто місце, де можна скинути тягар із душі. Віра бодай на якийсь час позбавляє нас руйнівного тиску суворої реальності.