Студенти філфаку поспілкувалися з письменницею Надією Панчук

Гостю представила доцент кафедри української літератури Марія Козак, яка розповіла молоді, що пані Надія – українська поетеса та прозаїк з Тернопільщини. Вона є лауреатом премії імені Ф. Потушняка, автором майже 20 поетичних та 2 прозових збірок. Тонка, прониклива лірика Надії Михайлівни змушує задуматися над важливими філософськими категоріями миті і вічності, добра і зла, слова і часу…

Студенти V курсу цього семестру вивчають сучасну українську літературу, тому зустріч із письменницею сприяла глибшому розумінню поетичного слова сучасності.

Поетеса запропонувала вести бесіду у формі діалогу, адже, як сама зауважила, вона не є майстром монологів. Відтак Надія Михайлівна заохотила провести й конкурс на краще питання від студентів. Аудиторія попросила письменницю коротко розповісти щось цікаве про власну творчість, зачитати свої поезії та прозу, відтак розпитували про все, що цікавить.

До жвавої бесіди долучилися й викладачі, які теж завітали на зустріч.

Більшість студентів філфаку – люди творчі, тож нерідко тут трапляються ті, хто бере до рук перо. Надія Михайлівна наголосила: «Будь-який талант, якщо не вийде назовні, починає заважати. Тому, якщо вам пишеться, – пишіть!».

Публіка цікавилася мотивами творчості Надії Панчук, філософією у її творах і тим, хто з філософів близький авторці, про поетичні збірки і теми-табу, про стосунки із критиками, переклади її поезії, сучасний стан літератури. Питали, чи зараховує себе до письменників-екзистенціалістів. Поговорили й на відсторонені від мистецтва теми: бачення майбутнього нашої країни та суспільства, в чому полягає особистий затишок душі пані Надії, уподобання, мрії.

Торкнулися й болісної теми розвитку суспільства. Серед іншого Надія Михайлівна сказала таке: «Ми збереглися як держава і народ, стали сильнішими. Суспільство виросло, консолідувалося. Активні люди згуртувалися й повели за собою інших. Ми вийшли з прориву. Думаю, ваше покоління буде вільне. Події останнього часу сильно вплинули на людей. Не можна жити в суспільстві і бути вільним від нього. Мені хочеться, щоб наша держава була державою освічених людей. З жахом думаю про дітей-переселенців, які з малого віку пам’ятатимуть обстріли градів…»

Студентка 4-го курсу Владислава Воронцова поділилася враженнями від зустрічі: «Діалог виявився насиченим, продуктивним. Надія Панчук цікаво відповідала. На одне з питань навіть відповіла віршем! Я рада, що випала нагода поспілкуватися з письменницею, просто мудрою жінкою і цікавою співрозмовницею».

Надія Михайлівна залишила молоді на згадку подарунки – авторські збірки дісталися всім, хто ставив питання.