Студенти-математики теж пройшли «бойове хрещення» – мали практику у школі

Тож учителювали наші молоді математики впродовж двох тижнів: перевіряли зошити, готували плани-конспекти занять і, звісно ж, проводили уроки.

Перед першою практикою в школі всі нервуються. Хвилювання зазвичай типові: страх не знайти спільну мову зі школярами чи опинитися в незручній ситуації через поставлене учнем запитання. Та коли все найстрашніше залишилося позаду, студенти охоче розповідають про вчителювання у школах Ужгорода.

Головний страх Богдани Попович – не знайти спільної мови з учнями. Проте дівчина із завданням упоралася, тож тепер розповідає: «Вчителька Наталія Ласлівна Світлична, у якої ми з однокурсницею Дариною Гавран були на практиці, усе пояснила, познайомила з колективом школи, учнями – це нам дуже допомогло. Спочатку ми відвідували заняття педагогів, а тоді й самі вели пробні та залікові уроки.

Тепер знаємо, що в кожного вчителя своя методика викладання, а ми мали змогу порівнювати й учитися. Під час практики впевнилися, що це творча і цікава праця. Залишилися гарні спогади, а значить – ми не даремно вступили на педагогічну спеціальність. Особливо запам’яталися учні п’ятих класів: вони хоч і маленькі, але кмітливі й дуже хороші, у них є бажання вчитися».

Ще одна четвертокурсниця Людмила Мічак практикою теж задоволена і в майбутньому навіть готова стати учителем: «Найскладнішим для мене виявилася перевірка зошитів і оцінка роботи учнів – хотілося бути справедливою, але й не образити когось оцінкою. Мені сподобалося відчувати себе вчителем, проводити уроки, під час яких дискутувати з учнями. Порадувало, що педколектив має доброзичливе ставлення до студентів-практикантів. Найбільше боялася, що не зможу втримати дисципліну, однак із цим проблем не було. Практика допомогла мені ще раз переконатися, що вчителем бути нелегко, але цікаво».

Нехай усі дальші практики будуть легкими й приносять задоволення, а головне – допомагають визначитися з майбутнім місцем роботи.