Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Медійниці УжНУ протягом тижня навчалися в Літній школі журналістики в Карловому університеті

Про труднощі комунікації, неймовірні мандрівки вуличками Праги в жовто-синіх барвах під сонцем і дощем, запалене коханням серце – у репортажі нашої кореспондентки

0 157
Прага – особливе місто Чехії, котре має величну історію, чимало пам’яток архітектури, вузькі вулички, які чимось нагадують італійські, свою культуру та відоме, зокрема, Карловим університетом. Насолодитися всім перерахованим мали нагоду й ужнівки, які взяли участь у Літній школі журналістики.

Так, чотири студентки відділення журналістики Ужгородського університету протягом тижня на кафедрі соціальних наук Карлового університету ознайомлювалися з особливостями фаху, чеськими стандартами навчання, вимогами до роботи медійника, ділилися інформацією про освітні програми УжНУ.

Далі – пряма мова та коментарі дівчат, аби повністю відчути ту атмосферу.

Неділя: приїзд до Праги

Після прибуття до столиці Чехії, розбиралися з картою (вдало завчасно подбали про послуги в роумінгу) та дійшли з валізами до гуртожитку. Всі разом проживали в одній кімнаті, умови в якій були на доволі високому рівні: балкон, в кожного свій стіл, своя шафа, холодильник і навіть подовжувач, що в сучасному світі цифрових технологій дуже важливо.

Єдине, що здивувало – чоловічі, жіночі душові кабіни, вбиральні та кухня в одному блоці на весь поверх. Незручностей в цей період не було, але певно, коли в гуртожитку багато людей, очікувати доводиться довго.

22-годинна дорога виснажила, проте бажання побачити місто переважило будь-яку втому, тому одразу після поселення вирушили знайомитися з першими туристичними локаціями. Ну і, звісно, одна із зупинок – заклад із фастфудом.

Понеділок: початок навчання

Вирішили ходити весь час пішки, знайшли на карті наш факультет і вузькими вуличками, які водночас схожі й несхожі одна на одну, як чемні студентки, поспішали на першу пару-знайомство.

Марія Бондаренко
Марія Бондаренко

Викладачі факультету соціальних наук Карлового університету максимально відкриті, постійно усміхаються, дуже емоційні. Та в нас одразу виникла проблема – мовний бар’єр. Викладачі й інші слухачки курсу розмовляли чеською, що не дозволяло нам повністю розуміти лекції чи виконувати завдання. Та деякі з них знайшли вихід – одні вели пари англійською, а хтось словацькою (виявляється, ми можемо розуміти останню навіть не вивчавши, а носій мови – українську).

«Навчатися було доволі складно. Мовний бар’єр робить свою справу, тож збагнути, що хочуть донести до нас викладачі, виходило проблематично. Але були й такі, котрі спілкувалися англійською під час лекцій або перекладали нам матеріал, тож дещо зрозуміти вдалося. Загалом цікаво, але хотілося б розуміти більше, ніж вдалося», – зауважила третьокурсниця Марія Бондаренко.

Нам одразу подарували брендовану канцелярію підрозділу, ознайомили з програмою й запросили на екскурсію.

Костели, різні мости, палаци – все це в дощову погоду виглядало ще більш готичним і атмосферним. Отак мокрі до нитки, проте щасливі завершили перший навчальний день.

Вівторок: знайомство зі Seznam Zprаvy a Televize

Ще за навігатором, проте вже більш упевнено пройшли маршрут до факультету, прослухали лекції й разом із викладачами поїхали до місця, котре фактично покриває інформацією Чехію – Seznam Zprаvy a Televize. Там для нас провели екскурсію на радіостанції, показали місце запису подкастів і випусків новин на телебачення.

Середа: робота з телевізійною технікою

Після того, як ми прийшли до місця, де проводять практичні, були максимально шоковані: в університеті облаштували справжню студію з професійними камерами й пультами. Це справді викликало захоплення, адже працювати з таким ще нікому з нас не доводилося, а там кожен побував у ролі ведучої чи гостя, оператора, режисера, звукорежисера.

Водночас там ми відзначали День прапора і День Незалежності України. Цьогоріч ці свята особливо важливі, оскільки пів року минуло з початку повномасштабного вторгнення агресора і кожен день ми боремося за нашу свободу та територіальну цілісність.

Була відчутна патріотична атмосфера: прапори ледь не на кожній будівлі, слова «Слава Україні» від іноземців, коли йдеш з синьо-жовтим стягом, чимала кількість наших земляків, котрі сьогодні проживають у столиці Чехії, на мітингу на підтримку нашої держави — все це змушувало усміхатися й розуміти, що ми не одні в цій боротьбі, що наші громадяни, хоч де б вони були, залишаються українцями з великою душею.

Четвер і п’ятниця: навчання та отримання сертифікатів

Особливий момент отримання сертифікатів про завершення тижневого навчання – і от всі біля факультету фотографуються, дякують одне одному за цікаво проведений час.

Тетяна Лесюк
Тетяна Лесюк

«Поїздка в Прагу залишила позитивні враження. Захоплюся красою міста: неперевершена архітектура, добра компанія. Єдине – були проблеми в комунікації, але це певною мірою компенсувала людяність інших. Врешті порозумітися можна було. Також потішила підтримка українців від чехів, бо на багатьох будинках помічали наші прапори», – підбила підсумки навчального тижня магістрантка Тетяна Лесюк.

До того ж нам удалося поза планом потрапити до української редакції ProUkraïnu.cz, поспілкувалися з колегами, навіть долучилися до запису відео. Також у видавництві познайомилися із заступницею редактора видання «Blesk», почули про роботу над щоденними випусками, над яким працює 200(!) людей. Масштаби вражають.

Ніколетта Саєнко
Ніколетта Саєнко

Щодня було чимало прогулянок (не прописували, адже там говорити можна дуже довго), за час перебування в Празі ми загалом пройшли понад 80 км, побачили чимало цікавих місць і поїхали з бажанням побачити ще більше чогось нового.

«Я приємно здивована Прагою, не очікувала, що буде настільки гарно та захопливо. Це місто, в якому хочеться жити, розвиватися та залишатися. Готичний стиль старого міста – просто любов на все життя. Їхні чудові пам’ятки, храми, костели, церкви, площі, будівлі, квартири – неймовірні. Ми за тиждень обходили майже всю Прагу пішки. Не було й дня, щоб ми просто сиділи вдома й нічого не робили, адже локацій, яких ми хотіли побачити, було багацько. Ми гуляли довго до ночі, замість метро обирали ходьбу, навіть під дощем бігли по Карловому мосту.

Прага запам’ятається для мене місцем, де я знайшла чудових друзів, де моє життя продовжилось ще на кілька років, адже ми дуже багато сміялися, де моє серце знову запалало коханням, де я відпочила та набралася сили, де нарешті змогла розставити свої життєві пріоритети, зрозуміла, чого хочу, де дізналася багато нового й дістала велику дозу позитиву. Сподіваюся, що колись ще повернуся сюди й скуштую їхні тврдельніки знову», – зауважила третьокурсниця Ніколетта Саєнко і… гарно завершила нашу розповідь ☺.

Вікторія Кенідра, спеціально для Медіаценту УжНУ
Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.