Печера має різні ступені складності. Також існує два шляхи її проходження: легкий і важкий. Тому зі студентів сформували дві групи відповідно, якими керували інструктори. Географам дали необхідне спорядження: комбінезони, світильники та хустинки для дівчат, щоб зав’язати волосся, яке могло заплутатися у вузеньких проходах. До слова, місцями гірські породи були дуже слизькі, а поряд – глибина 20 м. Тож наші студенти виявили неабияку мужність і витривалість у цьому випробуванні☺.
Олена Курей, спеціальність «Середня освіта – Географія», І курс: «Я була в легшій групі, але вона виявилася дуже згуртованою. Відомо, що печера складається з маленьких кристаликів, яких не можна торкатися, бо вони втратять природний блиск і зрештою відмиратимуть. Ми побачили кристали, до утворення яких не причетна людська рука. Вразило те, що стіни переливалися яскравим світлом, навкруги було дуже красиво. Ми побачили, як зароджуються кристалики, з яких будуються гірські породи».
Іван Сухан, спеціальність «Науки про Землю – Природнича географія», І курс: «Поїздка стала незабутньою. Я думав, що в печері буде неважко. Але, потрапивши у складнішу групу, зрозумів, що помилився. Професійний спелеолог водив нас по найскладніших закутках печер, але ми показали бойовий дух і подолали цей маршрут. Відтак вирушили в Кам’янець-Подільский. Тут мене особливо вразила фортеця. Дізнався дуже багато нового і цікавого. Далі ми рушили на Хотин і вечірню екскурсію Тернополем – тепер моїм улюбленим куточком України!».
Юні географи мали неймовірну кількість різних емоцій: в одних була паніка, в інших – авантюрний дух. Олена Курай, до прикладу, порівняла печеру зі стрибком з парашутом. Проте вони мужньо подолали всі небезпеки і власні страхи, а на завершення подорожі насолодилися красою Кам’янця-Подільського, Хотинської фортеці та вечірнього Тернополя. Тож бажаємо нашим географам чимало таких незабутніх поїздок у часі студентських, найкращих років!
фото учасників поїздки