Мрії – здійсненні, або Ким у дитинстві хотіли стати викладачі УжНУ?
До Міжнародного дня захисту дітей Медіацентр опитав працівників УжНУ про їхні дитячі бачення професійного майбутнього
![Мрії – здійсненні, або Ким у дитинстві хотіли стати викладачі УжНУ?]()
За мого навчання в школі професія вчителя вважалася дуже престижною. Для мене учитель був майже богом. Однак в один момент я постала перед вибором: учителем чого саме я хочу бути. Мої улюблені предмети були геть різні – математика та історія. Щоб визначитися, я мало не кидала монетку… І врешті обрала історію. До речі, у першому класі в нас було завдання написати листа до себе в майбутнє, і в тому листі йшлося про те, що я – вчитель історії. Тож, можна сказати, усе пішло за планом.
Зізнаюся: я завжди мріяв стати письменником і журналістом, і точно ніколи не бачив себе викладачем! Нині я є членом Спілки письменників України, журналістської спілки, працював на радіо, тож мої мрії здійснилися. Ну, а викладацька діяльність – то приємне доповнення, адже я розповідаю студентам про те, що люблю – про літературу.
Галина Шумицька,
факультету
З дитинства мені хотілося бути спортсменом. Спортсменом-хокеїстом. Мені подобалася ця гра, я активно займався. А от у старших класах школи побачив себе у військовій справі: ми жили в кількох кілометрах від військової частини, тож я був трохи дотичний до цієї сфери, ще й мав багато друзів-військових. Отак у 9–10 класі загорівся бажанням стати танкістом. Що ж, у військовій справі я й справді реалізувався
дитячого віку
– Я хотіла стати лікарем від того моменту, скільки себе усвідомлюю. Мій тато працював у цій сфері, і в оточенні його були переважно лікарі-стоматологи. Мабуть, інакше й бути не могло! До своєї мети йшла цілеспрямовано. А от бабуся й дідусь були педагогами й казали, що я маю хист до педагогіки. От і вийшло, що я ще й викладач.
А ти вже вирішив, ким хочеш стати, коли виростеш? ☺