Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Студенти-історики практикувалися в скансені

Семінар у музеї просто неба в рамках навчального курсу з етнографії відбувся за сприяння доцентів кафедри історії України Василя Коцана та Віктора Кічери

0 196

Студенти-історики практикувалися в скансені

Днями студенти-історики за сприяння доцентів кафедри історії України Василя Коцана та Віктора Кічери у рамках навчального курсу з етнографії провели практичне заняття в ужгородському скансені.

Студенти-історики практикувалися в скансеніЗавдяки хорошій погоді та класному настрою другокурсники спеціалізації «Середня освіта» (Історія) провели семінар у музеї просто неба. Тут проникаєшся духом давнини, життям різних поколінь і верств. У скансені представлена неймовірна кількість експонатів, починаючи з бідняцьких курних домівок – закінчуючи гуцульськими ґраждами. Хати були одно-, дво- або трикамерні. Бідніші були курними без –димової труби, багатші ж господарі виводили його назовні. У будівлях представлені знаряддя праці того чи іншого роду діяльності.

У кожній хатині, виявляється, була хоча б одна ікона, також вражає кількість оберегових знаків, причому, як ми побачили, у деяких випадках у долинян і мешканців високо- та середньогірських районів орнамент-оберіг збігається. Тільки у садибі з села Оріховиці вони вирізьблені були на балках попід стелею, у другому випадку – на самих дверях. Щодо дверей, то над ними вирізьблювали хрест, і прохід робили низьким – це зумовлено християнськими віруваннями. Рідше хрест розміщували під дахом.

Студенти-історики практикувалися в скансеніСтуденти-історики практикувалися в скансеніНаші предки були великими майстрами, що підтверджується строкатістю декоративних тарілок, які  розвішувалися на стінах деяких хат. Можна лише уявити, яких зусиль потрібно було докласти, щоб спочатку виробити, а потім оздобити кожну тарілку. Також будівля оздоблювалася домотканими вишитими рушниками, які використовували на свята.

Меблі різнилися залежно від соціального статусу сім’ї. У багатших домівках їх було більше – шафи, лави- і столи-лади, оздоблені різьбою. У бідніших – лави, на яких і спали господарі. Справив неабияке враження стіл-довбанка: безпосередньо в ньому зроблені заглибини для їжі.

Не залишилася поза увагою діжка-кадуб для зберігання зерна – з села Гусного. А якщо повернутися до гуцульської ґражди, або осідку, як ще кажуть, то передусім, зайшовши до подвір’я, звернули увагу на віз, накритий рогожею. На ньому в бочках перевозили ропу з соляних джерел Мараморощини.

Ну і, звичайно, яке село без храму? У скансені представлена діюча церква архангела Михаїла. Затамувати подих довелося при спогляданні на ікону страшного суду, яка є далеко не в кожному храмі.

У всьому своєму різноманітті представлені шедеври народних ремесел і промислів дають можливість уявити повсякденне життя наших предків.

Наталія Куштан, Галина Рейтій
Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.