Студенти факультету МЕВ та ОП «Міжнародна журналістика» УжУ долучилися до онлайн-зустрічі з Послом України у Словаччині

Модераторами зустрічі стали декан факультету міжнародних економічних відносин УжУ, професор Микола Палінчак та професорка Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Андрєєва.

Словами подяки лектору та наголошенням на потрібності таких контактів для студентства зустріч відкрив Микола Палінчак. Відтак Ольга Андрєєва акцентувала на важливості словацького напряму для України, адже ця держава залишається партнером, який допомагає нам вижити.

Свій виступ Мирослав Кастран почав із означення змін в українсько-словацьких відносинах після приходу до влади уряду Роберта Фіцо. Посол зауважив, що характер двосторонньої взаємодії став стриманішим, а словацька зовнішня політика нині ґрунтується на прагненні підтримувати відносини з різними державами. Пояснюючи причини такої позиції, дипломат звернув увагу на внутрішньополітичні настрої в Словаччині та вплив виборців на рішення керівництва країни.

«За кожним політиком, за кожним прем’єром чи президентом завжди стоїть його електорат. Люди, які, власне, зробили їх прем’єрами чи президентами. Відповідно, прийшовши до влади, Роберт Фіцо змушений продовжувати робити все те, що він обіцяв своїм прихильникам. Його виборець більш консервативний, більш налаштований на таку проросійськість», – пояснив Мирослав Кастран.

Водночас посол наголосив, що попри політичні розбіжності Словаччина залишається важливою для України у сфері військової логістики. Хоча чинний уряд не передає зброю з державних запасів, транзит військових вантажів через словацьку територію не припинився. Крім того, словацькі оборонні підприємства продовжують виробляти боєприпаси, зокрема калібру 155 мм.

«Прем’єр постійно підкреслює, що ми не надаємо зброї з власних можливостей, але не перешкоджаємо виробництву цієї зброї словацькими компаніями. Відтак той, яка виробляє ці боєприпаси, продає їх нашим європейським партнерам, які вже далі через чеську ініціативу та інші механізми передають їх в Україну. Тобто фактично Словаччина постачає нам, але в інший, гібридний спосіб амуніцію й іншу воєнну продукцію», – розповів дипломат.

Щодо вступу України до ЄС, то, за словами Мирослава Кастрана, Словаччина підтримує європейську інтеграцію України, готова ділитися досвідом і сприяє відкриттю переговорних кластерів. Водночас словацька сторона наполягає на принципі merit-based approach – членстві за заслугами, без винятків чи привілеїв.

«Вони бачать нас частиною цієї європейської спільноти, готові ділитися власним досвідом, який мали, коли самі вступали до Євросоюзу. Всіляко нас у цьому підтримують, зокрема й у питанні відкриття кластерів. Єдине, що вони кажуть: тут не має бути якихось привілеїв щодо України, незважаючи на те, що ми держава, яка воює і робить євроінтеграційні кроки», – пояснив посол.

Зовсім іншою є позиція словацького прем’єра щодо НАТО. За словами Мирослава Кастрана, Роберт Фіцо вважає прагнення України вступити до НАТО однією з причин російської агресії, а повноправне членство в Альянсі – імовірним початком Третьої світової війни. «Це прямо буквально цитата пана прем’єр-міністра», – уточнив дипломат.

Попри такі розбіжності, українська дипломатія шукає формулювання, які дають змогу відстоювати інтереси України й водночас зберігати діалог. Під час міжурядових консультацій у Львові до спільного комюніке вдалося включити положення про право обох держав на індивідуальну й колективну оборону. «Ми не згадали слово НАТО, але, власне, НАТО – це колективна безпека. А ми теж маємо право на неї. І вони це прийняли, жодних застережень з приводу такого формулювання не висловили», – навів приклад посол.

Значну частину виступу посол присвятив результатам четвертого раунду українсько-словацьких міжурядових консультацій, який відбувся 5 листопада у Львові. За його словами, Словаччина оголосила про нові пакети гуманітарної та енергетичної допомоги: 500 тисяч євро спрямують на закупівлю генераторів для українських прикордонних регіонів, 300 тисяч євро – на будівництво укриттів у школах та інших установах, що цього потребують, ще 200 тисяч євро – на придбання мобільного рентгенівського обладнання.

Також під час консультацій домовилися про підготовку наступного пакета нелетальної допомоги, до якого планують включити інженерну та розмінувальну техніку. Ще одним важливим результатом стала домовленість про безкоштовне передання Україні трьох локомотивів. Їх планують використовувати на залізничній ділянці між Ужгородом і Чопом.

«Словаччина – одна з перших країн, можливо, навіть перша, яка передасть нам безкоштовно три локомотиви. Адже в нас катастрофічна ситуація в залізничному секторі», – наголосив Мирослав Кастран.

Серед домовленостей у Львові посол також відзначив відкриття наступного навчального року українсько-англійської гімназії зі словацьким компонентом у Братиславі. За його словами, у Словаччині проживає близько 200 тисяч українців, левова частка яких переїхала після початку повномасштабного вторгнення. Тому потреба в українськомовній освіті для дітей громади є значною. Він додав, що за принципом взаємності подібний освітній заклад планують створити і в Україні. Для цього обрали Ірпінь.

Після основної частини зустріч перейшла у формат відкритої дискусії. Студенти УжУ та КНУ ім. Тараса Шевченка мали змогу поставити Послу запитання та обговорити актуальні питання двосторонніх відносин. Зокрема, йшлося про особливості дипломатичної роботи в умовах політичних розбіжностей, вплив внутрішньополітичних процесів у Словаччині на її зовнішню політику, перспективи військової та гуманітарної підтримки України, а також значення культурної й освітньої співпраці.

Відповідаючи на запитання про найскладніше у роботі посла, Мирослав Кастран відзначив потребу постійно знаходити баланс між послідовним відстоюванням національних інтересів України та збереженням конструктивного діалогу з країною перебування.

Зустріч дала студентам можливість безпосередньо поспілкуватися з українським дипломатом, дізнатися більше про особливості його роботи та обговорити актуальні виклики у відносинах України зі Словаччиною.