На лекціях декана факультету завжди були повні аудиторії, а наприкінці часто лунали оплески. Цього разу не треба було поспішати на пару з перерви та поспіхом читати класику світової літератури: остання лекція для випускників – напутнє слово Михайла Рошка: «У житті бувають складнощі, але найбільші складнощі й найбільші наші вороги – наш страх, наша невпевненість, підозри, заздрощі. І коли ми навчимося долати своїх внутрішніх ворогів, ми навчимося долати й життєві складнощі. Я думаю, ви навчилися боротися з цим за роки навчання. Найбільше щастя, коли, вкладаючи себе, свої знання та досвід, викладач зуміє розкритися в студенті. Я дякую вам, бо ви – наше життя. Ми вами пишаємося і любимо вас. Носіть гордо звання інтелігента та випускника факультету іноземної філології. Умійте пробачати інших, але не пробачайте собі. І пам’ятайте: ми завжди раді бачити вас».
А проректорка Мирослава Лендьел зауважила: «Є дві речі у житті, які вас ніколи не зрадять: бути професіоналом та бути хорошою людиною. Не шукайте коротких стежок – легкий шлях спрацьовує не завжди. Ідіть довгою дорогою, піднімайтеся та опускайтеся, але намагайтеся обрати правильний шлях, щоб не було соромно за зроблене, а навколо залишалися достойні люди».
За студентські роки пережили багато, але це загартовувало, це навчало не тільки самих студентів, а й їхніх викладачів – до вітань долучилися Наталія Чендей та Ігор Гаврило, чий головний посил молоді – залишатися людьми заради себе та заради країни.
Випускники ж, своєю чергою, подякували усім тим, хто зробив внесок у їхнє «Я», хто підтримував і мотивував, хто був вимогливим і справедливим, хто допомагав перетнути бурхливий океан студентства в спільному човні.
Уже за кілька хвилин вони триматимуть в руках відзнаки за активність та дипломи про здобуту освіту, про чотири роки наполегливого навчання, свідоцтво своїх недоспаних ночей, а поки… переглядають фотоспогади під композицію «The memory will never die» та розуміють, що вже завтра прокинуться в новому статусі.
