«Цвинтар Кальварія має стати туристичним магнітом», – автори книги про ужгородський некрополь
До акції «Письменник за прилавком», що триває у книгарні «Кобзар», долучилися Людвіг Філіп і Борис Жулканич
Книга вмістила 5 розділів, що допоможуть читачеві дізнатися про унікальність ужгородського некрополя, пам’ятки життя та смерті у давньому Ужгороді, коротку історію ужгородських кладовищ та місць поховань, станції Хресної Дороги Ісуса Христа та релігійну складову цвинтаря, Пагорб слави й видатних постатей, що тут покояться.
«У п’ятому розділі читач зможе дізнатися про поховання видатних людей на Кальварії, — розповідає Борис Жулканич. — Це державні та партійні діячі, літератори, художники й скульптори, композитори, науковці, лікарі та педагоги. Але не включені господарники — ті, що керували великими підприємствами, які розбудували Ужгород у другій половині ХХ століття. Також є трохи про релігійних діячів. Щодо деяких постатей я вагався, включати їх чи ні, з огляду на нинішні реалії. Є й інформація про 4 фамільні склепи на цвинтарі».
Співавтор видання Людвіг Філіп каже: «Ми приходимо на цвинтар до близьких чи знайомих, але не замислюємося, що й сільське, і міське кладовище є пам’ятками історії поселення. Там є ті, що свого часу були найкращими кравцями, квітникарями, теслями. А що казати про Кальварію? Це унікальне місце! Я пам’ятаю з дитячих років, як із бабкою йшов туди у каплицю, яку згодом перетворили на Лабораторію космічних досліджень Ужгородського університету. Кальварія — це унікум із 18 століття. А ділянка під нею колись була виноградником. Каплиці Страсної дороги Ісуса Христа будували роками. Вони теж унікальні! В Україні це єдиний такий сакральний пам’ятник — ніде більше в нас такого немає. Хресні дороги є при церквах, а такі каплиці, як у нас, є лише в Литві, білорусі, Польщі, Іспанії, Франції. За роки радянської влади 4 каплиці знищили. Але й тепер греко-католики там моляться. Ці каплиці треба приводити в порядок. Вважаю, що Кальварія мала би бути екскурсійним об’єктом».
Очільниця гуртка «Юні екскурсоводи» Закарпатського центру туризму Юлія прийшла на акцію, аби поспілкуватися з авторами видання й узяти в них автографи на раніше придбаний примірник. Каже: «Ми вже розпочали роботу над розробкою екскурсійного маршруту. Пішли з учнями на екскурсію: я особисто була там, знаю, але було цікаво подивитися, як діти відреагують на мандрівку цвинтарем. Так загорілися і були настільки вражені, що я їх ледве звідти витягла. А за кілька днів вийшла друком ваша книга і ми зрозуміли, що це доля — створити там екскурсійний маршрут».
Своєю чергою, Борис Жулканич пообіцяв допомогти юним екскурсоводам з розробкою маршруту, дав кілька порад і дозволив використовувати інформацію з книги для інформаційного наповнення екскурсій.
Зі слів Бориса Жулканича, у книзі вмістили й частину дослідження голови ГО «Центр військово-історичних досліджень Memento Bellum» Юрія Фатули про військові поховання Ужгорода. Юрій Михайлович також прийшов до книгарні, аби висловити подяку за ґрунтовне дослідження Кальварії. Каже: «Такі цвинтарі єднають нас із європейською історією. І я дуже радий, що вийшла друком ця книга, яка досліджує Кальварію, — бо це теж частина нашої європейської історії. Якщо далі досліджувати ці теми, знайдемо родоводи сотень і сотень людей із європейськими прізвищами, які тут поховані. Наше місто європейське не лише географічно, а ще й історично».
Також тут уміщена інформація дослідниці Кальварії Людмили Сахарової. Адже на цвинтарі є чимало надгробків, хрестів та обелісків, які виконували спеціально навчені майстри.
Крім того, відвідувачі акції могли придбати і книгу Людвіга Філіпа «Ужгород рідне місто моє» — без перебільшення, праця всього життя автора. Матеріал до неї автор збирав дуже тривалий час, коли працював в архівному відділі краєзнавчого музею.
«Ця книга писана з душею, серцем, любов’ю до рідного міста. На сьогодні це найбільш повна історія Ужгорода, бо вона базується на історичних фактах із архівів. Тут зібрана інформація від найдавніших часів до нині», — зауважує Людвіг Іванович.