Творчість закарпатських письменників очима іванофранківців
Критикиня з Івано-Франківська чимало уваги присвятила творчості письменника і журналіста Олександра Гавроша, якого називає «неординарним за широтою творчого діапазону» (с. 40), адже пише для всіх вікових категорій і опрацьовує теми у художньому та публіцистичному вимірах. Так, Світлана Бреславська у двох статтях («Казковий епос Олександра Гавроша» та «Опришок, куруц, Пинтя») відзначає оригінальність подання ужгородцем фольклорного образу «тричі славного розбійника» Пинті в контексті української та світової літературних традицій «опришкіани». Адже Олександр Гаврош вперше в Україні художньо осмислив цю легендарну постать, що діяла в Марамороші у ХVІІІ столітті, у дитячих повістях «Пригоди тричі славного розбійника Пинті» та «Розбійник Пинтя в Заклятому місті».
Перший твір авторка трактує як «дитячу енциклопедію опришківського життя» (С. 74), а в другому докладно аналізує казкові образи із «багаторівневою фантастичною реальністю» (С. 44). Звертається Світлана Бреславська і до книжок закарпатця про Івана Силу, повість про котрого внесено до обов’язкової шкільної програми і за якою знято однойменний фільм. Вона цікаво зіставляє біографічну книжку для дорослих «Іван Сила на прізвисько «Кротон» Антона Копинця та пригодницьку повість для дітей «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу» Олександра Гавроша, доводячи, що обидві версії є однаково важливими. Письменниця відзначає, що «багатство мови, поєднане із простотою викладення» є характерною ознакою стилю О.Гавроша. Не оминула увагою пані Світлана і науково-популярну книжку «Казки і казкарі» цього ж автора, що чимало прояснює у творчій лабораторії закарпатського інтерпретатора народних казок.
Вміщено у збірці «Із книги відгуків і пропозицій» й рецензію на книжку «Ревнощі з того світу» Михайла Рошка, в якій, на думку критикині, відбито суперечність й еклектику життя. Звертає увагу дослідниця й на містичні оповідання Михайла Рошка, що художньо відтворюють народні закарпатські перекази.
У світлі сучасних гібридних війн зупинилася іванофранківчанка й на книжці «Русинський сепаратизм: націєтворення in vitro» доктора філологічних наук, професора Любомира Белея. Відгук, опублікований на сайті «Буквоїд», докладно аналізує її структуру й зміст, а також подає низку висновків, адже Світлана Бреславська наголошує, що нині «закарпатське питання має бути важливим для кожного українця» (С. 94).
Знаковим для української літератури називає Світлана Бреславська збірник спогадів, статей та бібліографічних джерел «Іван Чендей у колі сучасників», присвячений «потужній постаті одного з основоположників закарпатської літератури» (С. 112). Детальний аналіз спогадів сучасників авторка зіставляє із життєвим і творчими колізіями його життя.
Більшість статей «Із книги відгуків і пропозицій» присвячені прозі. Проте є й поетичний огляд – «П’ять імен жіночої поезії», серед яких і нова збірка віршів Мар’яни Нейметі «Йод». Аналізуючи верлібри поетки, Світлана Бреславська зауважує: «Про що б не писала Мар’яна, вона пише легко, фантазійно, ніби малює акварельними фарбами» (С. 146).
Варто відзначити, що збірник Світлани Бреславської – один із небагатьох системних та розгорнутих аналізів книжок, виданих закарпатцями впродовж останніх років. Адже критика досі є найслабшим місцем у літературному процесі на Закарпатті. Тому так цікаво і доречно почитати про себе збоку.