Руслан Ференці був добре знаним громадським діячем, учасником Революції Гідності. З 2014 року захищав Україну в зоні антитерористичної операції, за що був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Там зазнав поранення, яке спричинило інвалідність, та попри це з перших днів повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року знову став до лав захисників держави. Служив старшим стрільцем 4-го десантно-штурмового відділення 2-го десантно-штурмового взводу 5-ї десантно-штурмової роти 2-го ДШБ 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув воїн 10 червня 2022 року в бою з російськими окупантами поблизу села Богородичного Краматорського району Донецької області.
Про життєвий шлях загиблого розповів полковник Микола Журавльов, який добре знав військового: «Руслан казав: «Люди втрачають своє життя на війні, а не гинуть». Він багато зробив для Ужгорода, для Закарпаття загалом. Багато, на жаль, не встиг зробити. Мав можливість не йти служити, проте від початку повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України. Руслан не соромився засукати рукави, коли це було потрібно. Постійно працював з учасниками бойових дій, організовував загальні збори, чув кожного і завжди допомагав».
Освятили меморіальну дошку очільник Мукачівсько-Карпатської єпархії Православної Церкви України
владика Віктор Бедь та священник греко-католицької церкви, настоятель Горянської ротонди отець Богдан Савула.
Владика Віктор зазначив: «Всі, хто знав Руслана, можуть сказати, що це була хороша молода людина. Людина, яка сама будувала свій життєвий шлях, мріяла про добрі справи, здобула освіту. Він почав діяльність державним службовцем, прагнучи реалізувати себе, мав великі плани. Руслан хотів бути серед тих, хто будує нову, світлу, демократичну Україну. Вболіваючи за цю державу не словами, а діями, після початку військової агресії став до рядів наших захисників».
Отець Богдан Савула наголосив: «Руслан був високо ерудованою й освіченою людиною, адже мав дві освіти: закінчив історичний і юридичний факультети УжНУ… Ця втрата дуже болить, адже бачимо, як гине цвіт нашої нації. Ця пам’ятна дошка – передусім знак подяки йому за його діяння».
Вшанувати пам’ять загиблого воїна прийшли голова Закарпатської обласної ради Роман Сарай та міський голова Ужгорода Богдан Андріїв.
На церемонії була присутня й родина військового – батько Іван, мати Марія, брат Роман.
Побратим Героя Юрій Худан поділився спогадами про нього як про бійця: за його словами, Руслан був справжнім воїном, який не боявся загинути.
Тепер ім’я Руслана Ференці назавжди викарбуване на стіні рідного факультету, а пам’ять про нього житиме у справах тих, хто продовжує боротьбу за вільну й демократичну Україну.
фото, відео авторки