«Події від 24 лютого показали, що можлива принципово інша історія України», – професор Сергій Федака
Цьогорічні переможці акції «Письменник за прилавком»: Андрій Любка («Щось зі мною не так») – у номінації «Художня книга Закарпаття-2022»; Шандор Шрайнер («Органи Закарпаття») – у номінації «Краєзнавче видання»; Олександр Гаврош («Різдвяна історія ослика Хвостика») – у номінації «Дитяча книга»; Михайло Сирохман («Втрачені церкви Закарпаття») – у номінації «Наукове видання»; найкраще презентаційне видання – «Альбом-каталог Ужгородського району»
Сергій Федака – перший історик Закарпаття, що взявся за написання такої ґрунтовної наукової праці. Каже: «Це було соціальне замовлення. Я відчував, що в українському суспільстві є запит мати свою велику детальну історію, яка б показувала і взаємозв’язок цих деталей у часі та територіально».
Кожен з презентованих томів має 60—70 розділів, які супроводжуються епіграфами з української історичної поезії. Іноді це сатиричні чи гумористичні вірші. Професор зазначає, що це трохи розбавляє академічний текст книг. Людям видання подобаються, тож автора це, звичайно, тішить.
На запитання, чи писатиме про війну, Сергій Дмитрович відповідає, що вже пише статтю для календаря «Просвіти» на 2023 рік, у якій проаналізує основні події з 24 лютого і участь закарпатських військових у збройному протистоянні з російським агресором.
Щодо війни, то вона, за словами професора, після анексії Криму і початку бойових дій на Донбасі була неуникною. «Ще у 2014 році я знав, що росія так просто ці землі не віддасть. Було розуміння, що війна буде, і дуже кривава. Але Україна поверне свої території», – впевнений історик.
За 10 місяців війни пан Федака як історик зробив для себе і відкриття: «Українська історія завжди була в мінорному регістрі, зітхальна, підкреслювалися наші невдачі, зради тощо. А події від 24 лютого показали, що можлива принципово інша історія України. Нині нас підтримують західні партнери, чого не було, наприклад, під час визвольних змагань початку ХХ століття. Українська нація проявила свій зрілий характер: сформувала потужну армію, люди з ентузіазмом кинулися захищати свою землю. Всі єдиним фронтом. Мене це приємно вразило. Те, що демонструють наші хлопці на фронтах, хоч і з великими втратами, це вже принципово інша історія, ніж та, яку ми досліджували раніше».
Війна змінила погляд професора й на росію та все, що з нею зв’язано. «Мені здавалося, що вона більш міцна, організована, ресурсна. Тепер бачу, що цей чорт далеко не такий страшний, як себе малював. Але міцний – так, – ділиться думками історик. – Дай боже, щоб активні бойові дії завершилися до кінця 2023 року. За підтримки Заходу зможемо вийти на певний паритет з росіянами. Ми переможемо. Питання у ціні. росія після цієї війни стане іншою, будуть відбуватися складні процеси (вони вже почалися), які можуть призвести до великого соціального вибуху. Ніхто не вірив у розпад Радянського Союзу, але це сталося. Так і тут. Світ побоюється, щоб цей вибух не надто вдарив по Європі. Але, думаю, Захід уже усвідомлює всю небезпеку від росії нинішнього зразка, тож візьметься за її контрольовану дезінтеграцію».
Україна нині змінюється, консолідується, відбуваються соборницькі процеси, каже професор Федака. Роль Закарпаття теж змінилася. Його відкрили для себе інші регіони. Очевидно, воно індустріалізується. А після Перемоги стане плацдармом, з якого поширюватиметься відбудова.
«Історія вчить, що нічого не вчить», – посміхаючись, відповідає Сергій Дмитрович на питання, чи засвоять українці урок. Але вірить, що на глибинному рівні таки засвоять. «Одна з причин поразки УНР – брак армії. Тоді вважали, що це не потрібно. Скільки років потім історики наголошували на цьому. І ось 24 лютого чоловіки масово пішли до війська. Значить, десь на рівні підсвідомості відклалося розуміння, що треба робити, аби зберегти свою країну. Урок спрацював».
У творчих планах професора Федаки – завершення свого проєкту. Якщо у 2023 році не вдасться видати всі шість томів, то 4–5 побачать світ точно.