Про можливість долучитися до школи дівчата дізналися від викладачів своєї кафедри, після чого погодилися вирушити до Києва. Окрім них, серед майже 40 цьогорічних учасників були студенти й педагоги зі Львова, Рівного, Вінниці, Полтави, Харкова, Кривого Рогу, Одеси, Сєвєродонецька (Луганської області). Київський національний університет будівництва і архітектури став місцем проведення школи, а його студенти – волонтерами, які допомагали гостям з усієї країни облаштуватися.
Тему третьої школи організатори визначили, як «Простір: людський вимір». Програму ж поділили на дві частини: лекції, на яких були присутні всі учасники, та роботи в командах, для яких студентів жеребкуванням поділили на 5 груп. Протягом тижня з лекціями виступили народний архітектор і завідувач кафедри міського будівництва КНУБА Микола Дьомін, урбаністка департаменту містобудування та архітектури КМДА Катерина Георге, віце-президент Фонду підтримки будівельної галузі Торальф Вайзе та засновник компанії RealtyStory Сергій Сушко. Студентам розповідали про публічні простори, способи підвищення їхньої привабливості, підготовку відповідних проектів та їх презентацію, а також про ефективну роботу в командах.
Учасники кожної групи відповідали за певний аспект проекту, який передбачав забезпечення комфортних умов користування території групою маломобільних людей чи батьками з дітьми або ж вдале інвестування проекту чи збереження стану екології. Крім того, у всіх командах були «представники» муніципальних служб. Загалом учасники школи працювали над трьома об’єктами – реальними районами Києва, які нині потребують втручання фахівців із урбаністики. Попередньо студенти разом із організаторами повинні були відвідати ці території, щоб ліпше ознайомитися з місцем майбутнього проектування.
«Одною з територій, над якою ми працювали, був ліс, природно утворений на лівому березі Києва. Він неосвоєний, потребує впорядкування і займає багато місця. Це дозволяло “розігнатися” в роботі, із чим погодилася вся моя команда. Ми обрали пріоритетом екологію, за що відповідала я, тому зробили проект не просто збереження, а розширення території лісу, збільшили її майже втричі, додали зелених насаджень навколо і вздовж дороги. До речі, поряд із цим парком – страшна радянська архітектура 70-х років – житлові дев’ятиповерхівки з тісними балконами. Для нас це було незвично», – розповіла Женя.
Для порівняння, інша команда, яка також працювала над згаданою територією, більше орієнтувалася на маломобільну групу людей: усі доріжки виклали матеріалом, по якому зручно пересуватися; додали туалети, спеціально облаштовані для людей із візками; розставили по території таблички зі шрифтом Брайля – для людей із вадами зору. При цьому подібні елементи були наявні в проектах усіх команд, однак не в такій кількості. Думку кожного учасника, як додали наші дівчата, було почуто, а бажання кожного – враховано.
У насиченому режимі минув увесь тиждень. Якщо лекційні дні починалися о 9 ранку і тривали до 18-ї вечора, то для роботи в командах учасники поверталися назад о 20-й або й о 21-й годині. До слова, проживання у готелі поряд із вишем, дорогу до Києва, триразове харчування та кава-брейки повністю забезпечили організатори школи.
Женя додає: «Предмет «Урбаністика» у нас також був на одному з курсів. Однак ця школа дала дуже добре розуміння того, що я б хотіла цим займатися пізніше. Це більш творча галузь, і я б радо в ній працювала. Після завершення школи ми отримали сертифікати, які стануть у пригоді при влаштуванні на роботу у сфері, пов’язаній із урбаністикою».
Серед переваг школи наші студентки виокремили різноманіття інформації, якою ділилися лектори, доступність для участі за рахунок повного фінансування, досвід роботи в групах, де враховували думку кожного та шукали компроміси в рішеннях.
Діана ж про школу згадує так: «Найбільше запам’яталася температура в поїзді – спали, ніби в лихоманці. Але оскільки це була моя перша поїздка до Києва, цікавим було все. Школі вдячна за нові знайомства, хоча й хотілося б більше часу присвятити практичним заняттям. Крім того, дістала змогу попрацювати за німецьким будівельним кодексом, з яким стикнулася вперше, здобула знання з галузі містобудування, маркетингу, а також певною мірою зі сфер психології та економіки».
Про столицю у дівчат залишилися особливі спогади. Удосталь погуляти містом вдалося перед відкриттям і в останній день школи, а протягом тижня виїжджали на об’єкти проектів. Увагу одразу ж привернула величезна кількість людей і транспорт – значна частина часу йде саме на те, щоб доїхати з одного місця до іншого.
Узяти участь у наступній школі урбаністики, яка відбудеться влітку, кажуть Діана і Женя, погодилися б, але залишатися в Києві на довший період не стали б: надто засумували за смачною закарпатською кухнею і справжнім кавілем.
фото Діани Білинець, Євгенії Буракової
та зі сторінки організаторів у Facebook