Акторка Римма Зюбіна в Ужгороді: про роботу, війну і бідне культурне життя міста

На зустріч прийшли люди, які люблять актрису, поділяють її громадянську позицію, тож атмосфера була дуже теплою й емоційною. Пані Римма розповіла про себе, проєкти, у яких задіяна (нині здебільшого на волонтерських засадах), особливості зйомки у кіно та серіалах, кумедні історії з акторського життя.

Привезла показати глядачам і студентський короткометражний фільм О. Шкрабака «Відлуння» (2017), у якому знялася в одній з головних ролей. Фільм, власне, про наше воєнне сьогодення. Актриса каже, дуже любить працювати в студентському кіно, бо юні режисери надзвичайно відповідально і з великим пієтетом ставляться до своєї роботи. Для багатьох із них знятий для дипломної роботи фільм перший і останній, адже ми не «кіношна» країна, реалізувати себе в цій сфері складно, тож частина молоді йде з професії. До слова, через те, що нині відбувається з Держкіно, ймовірно, наступного року на великих екранах не буде жодного українського фільму.

Пані Римма відома своєї чіткою громадянською позицією. Вона – перша українська акторка, яка 2014 року після анексії Криму відмовилася від будь-якої співпраці з росіянами. Каже, актор працює на публіку, несе їй смисли, на ньому велика відповідальність, тому фрази колег про те, що мистецтво поза політикою і «ми не знали», називає лицемірством. «Ми всі винні в цій війні, бо заплющували очі на те, що почалося 2014-го, відгороджувалися. Не говорили про це навіть зі своїми рідними, сусідами, бо це була дражлива тема, яка могла зіпсувати настрій, взаємини. За голубцями і поливкою краще було говорити про Галкіна і Пугачову. І в що ми вперлися? Абсолютно не були готові до війни. Той же Ужгород не був готовий прийняти інших людей. Нині ми якось навчилися жити поруч, але не разом. З великою охотою накидуємося одне на одного. А ще є і буде купа ветеранів, з фізичними і психологічними травмами. І суспільство має усвідомлювати свою відповідальність перед цими людьми, вчитися поводженню з ними, проявляти розуміння. Для родин це буде велике випробовування. На рівні держави треба багато зробити, щоб цих людей повертати до звичного життя. На жаль, у єдиному телемарафоні не говорять ні про це, ні про інші дуже важливі речі. Там уже пів року контрнаступ», – розмірковує Римма Зюбіна.

Перші місяці війни акторка провела в Києві, хоч могла поїхати в Ужгород: «Я розуміла, що хтось мусить лишитися, щоб було кому вийти з українським прапором на мітинг, якщо щось піде не так. Ми не можемо просто так здати свою країну, місто, дім».

«Корупція роз’їдає країну зсередини, і доки такі люди, хоч які посади вони б займали, не відповідатимуть за свої вчинки, доки у нас не буде верховенства права, ми не будемо справді незалежною країною, – каже акторка. – Українська мова не є ознакою патріотизму. Бо корупціонер може обкрадати державу, говорячи українською й у вишиванці. Взагалі у мовному питанні купа стереотипів. Наприклад, я знаю дітей з Мар’їнки, які говорять українською, а з Чопа – російською. Є над чим працювати».

Говорили і про Ужгород, зокрема про те, що тут майже нема культурного життя. Особливо це відчувають люди, які вимушено переїхали з інших міст. Пані Римма каже: «В Ужгород не їдуть з прем’єрами вистав чи допрем’єрними показами кінострічок, бо не відчувають запиту. Є стереотип, що місцеві скоріше підуть на гостину, ніж на виставу. Тому все цікаве закінчується Львовом. Крім того, в обласному центрі Закарпаття (!) навіть нема гідного кінотеатру. Якби місцева влада дбала не лише про власні кишені, а й про місто, його вигляд, збереження історичного центру, сюди могли б приїжджати і кінофестивалі, які тепер не можуть проходити в традиційних містах через безпекову ситуацію. Наприклад, Одеський. Ужгород безпечний, але показувати фестивальне кіно тут ніде. Про інше вже  мовчу. «Доміон» і «5-й елемент» – це не рівень. Треба відремонтувати й запустити кінотеатр, що в центрі міста, а не робити там черговий ТЦ чи ще щось. За все це соромно. У Києві, де постійно тривоги, стільки культурних подій, що не встигаєш усюди. В Ужгороді безпечно, але майже нічого не відбувається. Цю ситуацію можете змінити лише ви, містяни, формуючи запит і тиснучи на владу. І ні, чекати на хлопців, які прийдуть з фронту і ще повинні навести лад на місцях, м’яко кажучи, неправильно. Ми повинні брати на себе відповідальність за те, що відбувається, і думати про наслідки своїх вчинків. Явка на вибори мера в Ужгороді була 27%. Про що ми тоді говоримо?»

Учасники заходу дякували Риммі Зюбіній за громадянську позицію, її нічні поетичні ефіри у Фейсбуку, які допомагали людям справлятися з тривожністю, і душевне спілкування.

Завершили тригодинну зустріч фотографіями на пам’ять.