Андрій Любка презентував новий роман «Вечір у Стамбулі»

Андрій Любка – випускник філологічного факультету УжНУ, знаний письменник, перекладач, есеїст, лауреат багатьох міжнародних премій. У 2025 році увійшов до списку «100 людей культури» за версією журналу «NV». У доробку автора – романи «Карбід», «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан», «МУР», збірки оповідань «Кімната для печалі», «Кілер», книжки есеїстики«Саудаде», «Щось зі мною не так», «Війна з тильного боку», репортажна книжка подорожніх нотаток «У пошуках варварів» і три поетичні збірки.

Назву нової книги добирав так, щоб читачі могли трохи відійти від реалій сьогодення. Жартує, що, якби назвав роман «Вечір в Ужгороді», він сприймався б комічно й абсурдно, а Стамбул натомість додає інтриги й казковості. Андрій переконаний, що завдяки цьому книжка здобуде більшу популярність.

Події роману розгортаються в наші дні – у розпал війни з Росією. Український письменник вирушає з Ужгорода до Стамбулу на презентацію турецького перекладу свого роману. Здавалося б, звичайна літературна поїздка, але перед виїздом до нього звертається офіцер Служби безпеки України з невеличким проханням. Легковажна згода стає початком небезпечної авантюри, і літератор потрапляє у вирій розвідницьких і любовних пригод.

Коли письменника запитали, чому він раптово звернувся до теми, незвичної для його творчості, розповів, що підписав контракт про створення документальної книги, присвяченої подіям війни. Та замість неї написав роман: «Думаю, багатьом знайоме відчуття прокрастинації, коли ви займаєтеся будь-чим, головне – не тією справою, котру маєте виконати, а миєте вікна, прибираєте в будинку… У мене трапилося щось подібне з написанням цієї книги: замість того щоб створювати одну, я почав писати геть іншу».

У той період, на жаль чи на щастя, Андрій зламав ногу. Тривалий час це обмежувало в діях, автор пересувався у колісному кріслі, допоки не одужав. А що ще дасть змогу продуктивно проводити час, як не написання книги? Тому, замість братися за складну документалістику, вирішив створити пригодницьку книгу.

Автор хотів написати легку історію, яку можна взяти з собою в потяг і прочитати за одну подорож. Він часто використовує таку можливість для непомітного й приємного проведення часу в дорозі. Вийшов авантюрний роман – жанр, невластивий його попередній, більш філософській, есеїстичній творчості.

Наприкінці презентації письменник приділив увагу запитанням із залу. Андрія Любку запитували, чи було написання роману свідомим вибором? Відповів, що це сталося спонтанно, але сюжетна лінія може продовжуватися і в трилогії. Читачі не оминули й тему дитячої літератури. На запитання про плани на книжки для малечі автор зауважив, що вже має одну в співавторстві зі своєю донькою. Стосовно того, який з його романів найпопулярніший, відповів, що це «Карбід», на другому місці – «МУР». Водночас зізнався, що найулюбленіша в нього самого – «Кімната для печалі». Запитання плавно змінювалися одне одним, аж доки захід не завершився автограф-сесією. Всяк охочий міг обмінятися думками з улюбленим автором, заколекціонувати авторське побажання з фото на згадку.