Біля підніжжя порожньої гори
Мені ж довелося працювати в Аль-Айні (емірат Абу-Дабі), розташованому в оазисі на кордоні з Оманом, місті, де народився засновник і перший президент ОАЕ шейх Заїд бін Султан аль Нахайян.
Хоч в Аль-Айні і проживає близько 630 тисяч мешканців, та за площею це місто більше за Закарпатську область. Тут не зустріти жодного хмарочоса, більшість будинків мають не більше чотирьох поверхів. У центрі – Оазис Аль-Айну, парк, яким приємно пройтися спекотними вечорами. Завдяки тіні пальм і системі іригації, тут завжди свій мікроклімат.
На території міста височіє і найвища в еміраті Абу-Дабі гора — Джебель-Хафіт (у дослівному перекладі «порожня гора»), у підніжжі якої розкинувся ще один парк — Мубаззара, у якому можна знайти термальні джерела, на зразок тих, які є в Косино. Зелень парку контрастує із довколишньою пустелею, даючи змогу хоч на хвильку уявити, що ж могли відчувати бедуїни, котрі знаходили оазис після кількох днів виснажливого переходу. Та з вершини Джебель-Хафіт видно не тільки Мубаззару — весь Аль-Айн як на долоні.
Також неподалік і найбільший в ОАЕ зоопарк. Що цікаво, крім звірів, тут можна знайти також сад-фалаж (сад, у якому завдяки каналам із холодною водою зберігається прохолода і в якому можна перепочити після прогулянки по звіринцю), а також музей пустелі.
Окрім найвищої гори та найбільшого зоопарку, Аль-Айн славний і найбільшим в ОАЕ університетом — Університетом Об’єднаних Арабських Еміратів (UAE University), який було засновано 1976 року. Нині він налічує близько семи тисяч студентів із понад шістдесяти країн. Структурно Університет ОАЕ складається із дев’яти коледжів, в одному з яких — коледжі природничих наук (College of Science) – я пройшов наукове стажування на кафедрі математики, працюючи у галузі комп’ютерної алгебри.
Як і в цілому в Еміратах, окрім громадян ОАЕ, на кафедрі можна зустріти представників різних країн: Франції, Канади, Угорщини, Казахстану, Узбекистану, Зімбабве, Південної Кореї, Китаю, України тощо. Працює тут і випускник Ужгородського національного університету — Віктор Адальбертович Бовді, математик-алгебраїст, автор понад півсотні статей, опублікованих у провідних міжнародних фахових журналах.
Взагалі в ОАЕ є досить численна українська діаспора. Чимало наших співвітчизників приїжджають сюди працювати, набиратися досвіду та вражень. Більшість, утім, проживає в Дубаї, як, наприклад, ще один випускник УжНУ Тарас Ващук, який недавно приїздив до Ужгорода з презентацією збірки новел «Україна в пісках». Також я мав нагоду зустріти тут колег із факультету інформаційних технологій — Олексія Володимировича та Мирославу Петрівну Дробничів, які перебували в Дубаї у відрядженні.
Бодай кількома словами – про місцеву кухню.
Чимало страв і напоїв мені довелося тут спробувати вперше. Відзначу, зокрема, пакистанський чай карак — дуже міцно заварений чорний чай з молоком і спеціями. На час стажування саме цей напій замінив мені звичний ужгородський еспресо.
В ОАЕ представлено дуже багато світових кухонь. Можна знайти як фастфуди відомих брендів (McDonalds, Burger King тощо), так і ресторани арабської, індійської, пакистанської, китайської, філіппінської та інших кухонь. Мені особисто дуже сподобалися арабські солодощі, як-от кунафа (сирне тісто, просякнуте цукровим сиропом), пахлава, яка має тут свій неповторний смак, тощо. Також зовсім по-іншому тут смакує така відома всім страва, як шаурма. Тут її заправляють спеціальними соусами, а також, на відміну від того, як це заведено в нас, зовсім не додають капусти. Якщо ж говорити про індійську та пакистанську кухні, які тут теж широко представлені, то передусім варто сказати про те, що більшість страв є дуже гострими, навіть як порівняти з угорською кухнею і такими соусами, як Erős Pista.
Звісно, туристи їдуть до ОАЕ не стільки за кулінарними враженнями, скільки за тим, щоб на власні очі побачити масу архітектурних чудес цієї близькосхідної країни. Найвищий хмарочос світу Бурдж Халіфа (вежа Халіфи – на честь президента ОАЕ Халіфи бін Заєда Аль Нахайяна), Дубай Фрейм (споруда у формі арки, на вершині якої відкривається чудовий краєвид як на «новий» Дубай, так і на старе місто), торговельно-розважальний комплекс Mall of the Emirates, всередині якого – гірськолижний (!) курорт Ski Dubai, мечеть шейха Заїда в Абу-Дабі, перелічувати можна довго.
Мені ж пощастило відвідати ОАЕ не як туристу, а набратися досвіду і знань у провідних учених світу, що там працюють. Але Емірати, хоч і неблизько, та все ж уже не є такими далекими для нас, як раніше. Адже з січня 2018-го року громадянам України не потрібна віза для туристичного візиту. Тож бажаю всім хоч раз відвідати, а собі ще хоч раз повернутися у цю чудову країну.