Європейські соціолінгвісти тепло вітали Україну в Литві

Організатори наукового форуму з Польщі та Литви тепло вітали українську делегацію, висловлюючи підтримку цілій Україні у її протистоянні агресору. «Ми з вами!» – підтвердила голова комісії, професорка Ягеллонського університету Галина Курек. «Польща і Литва стоять на боці України!» – запевнила пані Амбасадорка Польщі в Литві.

Від України під час пленарного засідання з доповіддю на дуже актуальну тему про «Модифікацію соціокультурних стереотипів у мовній свідомості українців» виступила професорка Інституту української мови НАН України Євгенія Карпіловська. Дослідниця розмірковувала, зокрема, й про зміни протягом сторіччя у сприйнятті суспільством таких соціокультурних понять, як «щирий українець», «(національно) свідомий українець», «патріот», «державник», «незалежник»,

«самостійник», «мазепинець», «гетьманець», «бандерівець» тощо.

Актуальними й наснажливими були доповіді інших представників української делегації: професорок Світлани Соколової «Мовні реалії російсько-української війни: соціолінгвістичний аспект», Оксани Данилевської «Зміни в суспільних настроях щодо мовної політики у сфері освіти в умовах російсько-української війни», Ірини Браги «Динаміка етномовної ідентичності на українсько-російському пограниччі» та ін.

До складу української делегації увійшла й професорка кафедри соціології та соціальної роботи УжНУ Галина Шумицька, представивши результати аналізу глибинних інтерв’ю, проведених ужнівськими науковцями з представниками національних меншин Закарпаття – угорцями та румунами – у місцях їх компактного проживання.

Соціолінгвістичне дослідження провадиться у рамках міжнародного наукового проєкту «Дебати щодо мовного розмаїття – мовний менеджмент мов меншин в пострадянській Україні» у співпраці Гіссенського університету імені Юстуса Лібіха (Німеччина) з низкою українських наукових інституцій – Інститутом української мови НАН України, Ужгородським національним університетом та Ізмаїльським державним гуманітарним університетом.

– Виходячи з українських реалій сьогодення в умовах повномасштабного вторгнення, можемо стверджувати, що відбуваються активні зміни в мовній ідентичності громадян України, незалежно від того, до якого етносу чи субетносу вони себе відносять. Значна частина населення України чітко усвідомила, що мовне питання – це не про чиїсь примхи чи фантазії – це про державність: не випадково ухвалення російської як офіційної в Україні є однією з вимог рф від самого початку війни. Недавнє опитування Соціологічної групи «Рейтинг» за березень 2022 р. зафіксувало рекордну підтримку української мови як державної: за це виступають 83 % наших громадян. Показово також, що серед двомовних і російськомовних громадян 60 % і 34 % відповідно планують у найближчому майбутньому перейти винятково на українську мову.

Припускаємо, що новітнє тимчасове “переселення” жителів України, яке проживається непросто як тими, хто змінює місце мешкання, так і тими, хто приймає співвітчизників у своїх регіонах, зокрема на Закарпатті, змінюватиме і тут мовну ситуацію, сприяючи поступовому й органічному вивченню державної мови тими громадянами України, які нею не володіли або володіли на недостатньому рівні. Укладання ж мовних біографій людей, які змінили мову спілкування в межах країни чи поза нею через війну, може дати цікаві результати, а їх дослідження – відповідні висновки, – відзначила Галина Шумицька.