Модерувала зустріч завідувачка відділу проєктної й соціокультурної діяльності бібліотеки Євгенія Напуда. Захід відбувся в межах циклу «Зустрічі біля ЄС», який організовує «Європейська Солідарність» Закарпаття з ініціативи народної депутатки Іванни Климпуш-Цинцадзе.
Напередодні Марія Матіос втратила голос, тож розмова відбувалася пошепки. Іванна Климпуш-Цинцадзе подякувала бібліотеці за теплий прийом: «Цей тяжкий час випробувань дається нам великою ціною, великими випробуваннями, великим болем. Багато з нас, хто живе в різних частинках України, перебуває на межі можливостей, і ми це всі відчуваємо. Дуже важливо гуртуватися довкола свого слова, довкола своєї культури, довкола своєї історії, довкола нашого стрижня. Бо ми за це боремося. Кожен із нас знає, заради чого ми є і що нам обов’язково вдасться. Тому, вважаю, нам цікаві навіть тихі розмови. Ви знаєте, шепіт іноді є більш змістовним і більш гучним, ніж слова», – зазначила пані Іванна.
Значна частина розмови стосувалася книг Марії Матіос і театральних вистав за ними. Зокрема згадали благодійну виставу «Мами» Рівненського академічного українського музично-драматичного театру, яку ставлять для родичів загиблих і безвісти зниклих воїнів. З нею театр гастролює Україною.
Доцент Ужгородського університету, письменник Михайло Рошко висловив свої враження про книгу «Солодка Даруся»: «Я вважаю, що за часів незалежної України найкращий роман – це «Солодка Даруся». Головна героїня і головний герой не зовсім, скажімо так, при повному розумі. Потім ми дізнаємося чому. Ми звикли на таких людей дивитися часто з осторогою: не знаєш, що їм в голову стрельне. І раптом ти читаєш і пронизуєшся: найголовніше – вони люди. Вони страждають, вони щасливі, нещасливі. А вже потім починаєш розуміти інше. На фоні «розумних» людей, які вміють все добре аналізувати, прораховувати, меркантильно виправдовувати свої вчинки і звинувачувати інших, там головні герої не хитрі, не підступні, не фальшиві, вони щирі. Вони відкривають себе. І ти починаєш розуміти, з кого варто брати приклад».
Головна редакторка TV21 Ungvár Тетяна Вашаргелі розповіла про повість «Мама Маріца»: «Це повість, про яку я дуже мало чую в публічному просторі. Я її шукала тривалий час, коли формували бібліотеку в Лебежці для української громади. Я теж збирала книжки і доклала неймовірних зусиль, щоб ця книжка була в цій бібліотеці. Ваша книжка, ваше слово дало мені силу і натхнення. Я вам кланяюся за це».
Заступниця декана з виховної роботи філологічного факультету УжНУ Марта Демчик назвала улюбленим твором «Черевички Божої матері». «Мені дуже приємно, що багато ваших книг стали виставами. На мою думку, це дуже і дуже добре, особливо для молоді, про яку ми сьогодні згадували. Коли я зі своїми студентами пішла на виставу «Нація», не сподівалася, що настільки глибоко, настільки сучасно і настільки класично можна відтворити вашу книгу. І мої студенти після перегляду сказали, що підуть до бібліотеки, візьмуть книжку і перечитають. І це теж дуже показово, коли ми починаємо знайомство з творчістю автора через перегляд вистави», – зазначила пані Марта.
Сама Марія Матіос наголосила, що ніколи не втручається в постановки за своїми творами.
Письменниця багато спілкується з дружинами й матерями загиблих і безвісти зниклих воїнів. На зустрічі вона переповіла кілька щемливих історій. Говорили й про важливість пам’яті поколінь і дослідження власного роду.
Завідувачка відділу обслуговування користувачів бібліотеки Богдана Довбуш подякувала за зустріч і наголосила, що велику роль у творчості Марії Матіос відіграла її бабуся, надзвичайно мудра жінка, яка любила говорити афоризмами. Письменниця це підтвердила: «Слухати людей, запам’ятовувати і передавати їхні історії – головна мудрість, яку я взяла від бабусі».
Пані Марія розповіла, що за понад чотири роки повномасштабного вторгнення виїжджала з України лише на кілька днів у літературних справах. Про те, що нині потрібно людям, сказала так: «Я думаю, що Україну треба обійняти від краю до краю і розтлумачити на пальцях, що відбувається і як воно має бути. На світ, я вважаю, впливають інші речі. Тепер час дуже простих пояснень складних речей. Чим більше ми вливаємо в цю словесну еквілібристику, тим більше заплутуємо людей, тим більше навішуємо перед ними завісу».
Наприкінці Марія Матіос та Іванна Климпуш-Цинцадзе передали бібліотеці примірники книг авторки. Після зустрічі відбулася автограф-сесія: люди вишикувалися в довгу чергу, щоб мати підпис письменниці, поділитися з нею власними історіями, знайти розраду в особистому спілкуванні.