«Люди – найцінніший ресурс». Як УжНУ готує фахівців у сфері громадського здоров’я

Тема громадського здоров’я поки нова й досить незрозуміла для українців. Вона не лише про те, щоб правильно харчуватися, вести здоровий спосіб життя, бути фізично активним чи регулярно оглядатися в лікаря. Вона значно ширша й стосується якості життя суспільства: якості води, чистоти повітря, створення зелених зон, зменшення викидів у довкілля і навіть годування немовлят материнським молоком. Вплив усіх цих і багатьох інших чинників на загальне самопочуття населення, тривалість життя, а отже, працездатність та економічну успішність країни й вивчають науковці з сектору громадського здоров’я. На кафедрі наук про здоров’я факультету здоров’я та фізичного виховання цю спеціальність відкрили ще 2019 року й уже готують до випуску четверту хвилю фахівців.

Професорка Валерія Брич розповідає: «У 2021 році освітня програма «Громадське здоров’я» успішно акредитована Національним агентством забезпечення якості вищої освіти. Того ж року в нас уже були перші випускники. Зауважу, що програма є освітньо-науковою, тому значна її частина присвячена опануванню науково-дослідницьких компетентностей, а тривалість становить рік і 9 місяців. Ще однією особливістю програми є можливість вступу з першим (бакалаврським) чи другим (магістерським) рівнями вищої освіти за будь-якими спеціальностями. Тобто якщо людина справді цікавиться питаннями збереження здоров’я суспільства, хоче пов’язати свою майбутню професійну діяльність з громадським здоров’ям чи продовжити навчання в аспірантурі за цим фахом, то вона може вступати на навчання за вказаною освітньою програмою.

Часто наші здобувачі під час навчання активно цікавляться саме науковими дослідженнями у сфері громадського здоров’я за різними тематиками. І це спонукає їх до вдосконалення дослідницьких навичок через навчання в аспірантурі. Так, сьогодні щонайменше 5 наших випускників здобувають третій освітньо-науковий рівень вищої освіти за спеціальністю 229 «Громадське здоров’я» і проводять надзвичайно важливі дослідження в напрямку збереження й зміцнення здоров’я населення нашої країни. Окремі студенти, які завершують навчання, також планують продовжити свою науково-дослідницьку діяльність».

Іванна Корнаш цього року завершує другий рік магістратури й планує продовжити шлях в аспірантурі: «За спеціальністю громадського здоров’я я навчалася перехресно. Коли вступала, не зовсім розуміла напрямок, не очікувала, що мене це так зацікавить. У нас дуже дружня атмосфера на кафедрі, це дозволяє вільно ділитися думками, задумами – тебе завжди чують, підказують, підтримують. Тут ти завжди розумієш, куди рухатися. Радує навчатися в одних із кращих експертів галузі громадського здоров’я – вони вміють зацікавити й дуже доступно пояснити інформацію. Тому я обрала стежку громадського здоров’я. Моя наукова керівниця Валерія Володимирівна Брич прищепила мені любов до цієї галузі, ділилася своїм досвідом, що спонукало мене розвиватися у цьому напрямку. У процесі написання роботи виникає багато запитань, і вона завжди допомагає знайти відповідь.

Моя наукова робота стосується відмови від грудного вигодовування як проблеми громадського здоров’я. Це актуально для нашого суспільства, бо грудне вигодовування зміцнює імунітет, забезпечує немовля поживними речовинами, знижує рівень ризику серцево-судинних захворювань, цукрового діабету в дорослому віці. Проте сьогодні, на жаль, є тенденція до скорочення кількості жінок, що обирають природний спосіб годування. Я вивчаю причини відмови й шляхи подолання цього. Ми розробили анкету й поширювали її серед матерів, у яких є діти до 10 років, а далі опрацьовували, аналізували й робили висновки. Все залежить від чинників, які впливають на молоду маму: чи це нестача молока, чи відмова дитини, чи втома матері, чи брак належної підтримки консультантів щодо грудного вигодовування. Інформації багато, але серед неї потрібно підібрати правильну, потрібен вплив на освітні процеси, медичний персонал, треба впроваджувати різні ініціативи для підтримки. Брак молока є однією з основних причин, яку зазначають матері: у когось воно зникає на фоні стресу, хтось не має можливості потрапити до спеціаліста з грудного вигодовування, щоб опанувати правильні техніки прикладання до грудей; молоко зникає й через те, що мати вимушена повертатися на роботу, де немає місць для вигодовування, зберігання молока.

Після магістратури планую продовжити навчання в аспірантурі, бо дослідження в галузі громадського здоров’я дозволяє зробити свій внесок у формування суспільства з доступом до інформації, щоб система охорони здоров’я ефективно допомагала населенню».

Сергій Чудінов також цьогоріч завершує навчання в магістратурі й прагне продовжити розвивати сектор громадського здоровʼя в аспірантурі. Каже: «Я вже давно здобув першу освіту — це стосується землеустрою, архітектури. Тепер усі проєкти мають бути орієнтовані на людей, охорону здоров’я. Однак у громадах немає розуміння громадського здоров’я, вони прагнуть вирішувати нагальні проблеми (збудувати школу, лікарню, будинок. — Прим. авт.) і не мають розуміння того, що люди – найцінніший ресурс і потрібно вкладати у них та їхнє здоров’я. Якщо ми не збережемо здоров’я тих, хто розвиває громаду, то для чого ця громада? Тож виникають міждисциплінарні зв’язки, через які я й вирішив розширити сферу своєї діяльності. Це суміжна дисципліна, яка доповнить мої знання.

Наші викладачі є практиками, вони черпали знання з нових освітніх програм. У нас на кафедрі давали можливість припуститися помилки і зробити з неї висновки. Це є мотивацією вчитися й пробувати далі, бо на власних помилках краще зрозумієш хиби й матимеш швидше наступний результат. Наші викладачі не кидають тебе з теорією сам на сам, а пояснюють і взаємодіють. Тому мені хочеться рухатися з ними далі у прикладній площині.

Тема мого наукового дослідження — це застосування геоінформаційних технологій та можливість їх впливу на рівні територіальних громад для підвищення громадського здоров’я. Щоб із чимось працювати, ми повинні мати актуальні дані й з огляду на них покращувати громаду та ухвалювати управлінські рішення. Коли є конкретна статистика, простіше вдосконалювати стратегію розвитку громад. Щоб реагувати і ухвалювати рішення, слід розуміти наявні ресурси. Припустімо, громада знаходить кошти, робить комплексний план розвитку, до нього долучаються різні спеціалісти, а потім живе й працює так, як звикла. А проєкт залишається просто красивою картинкою. Наше ж завдання зробити це зрозумілим, доступним і простим у реалізації. Тож мова про створення платформи за аналогією до «Дії» чи інтернет-банкінгу, де можна буде отримати всю потрібну інформацію щодо впливу на здоров’я населення громад. Там мають бути дані щодо отримання ліків, електронного рецепта, пацієнт має бачити в одній системі, де і коли приймає його лікар, чи запитаний він серед інших пацієнтів.

Фахівці мають бачити рівень вакцинації, інфікування, способів лікування – тоді зможемо аналізувати ефективність наших кроків. Потрібно дивитися на цей досвід, вивчати його й розширювати успішні практики. Одна річ – зробити на будівлі дах, а інша – що не зважають на рівень зволоженості повітря. Усі ці показники допоможуть впливати на загальне здоров’я. Або, приміром, ми будуємо житловий квартал, але не перевірили якість води – із цього потрібно починати, бо звідси потім починаються проблеми зі здоров’ям. Коли нема завдань та оперативних цілей – не знаємо, куди будемо рухатися. Тоді нічого й не досягнемо. Перед лікуванням теж роблять аналізи, людина лікується – тоді фахівець дивиться в динаміці на показники, чи стало краще. Те саме на рівні громад. Нам треба зафіксувати показники й від них рухатися. Рано чи пізно низька якість життя населення вдарить по економіці. Десь ціна помилки невисока, а десь коштує життя.

На кожному великому підприємстві, територіальній громаді за кордоном є центр громадського здоров’я. Нині з людьми важко навіть починати говорити про здоров’я, тож потрібні фахівці, які зможуть вести координацію між обласними управліннями та громадами на місцях. Для цього потрібно створити інструменти, знаходити цифрові рішення. Важко буде пояснити громадам, що це й для чого, бо результат від цього не миттєвий – це не зведення будівлі. Це результат, який видно у середньостроковій чи довгостроковій перспективі.

Нині медична статистика нам не скаже, яка ситуація в громадах. Здоров’я кожної людини – це її особиста відповідальність. Глобального моніторингу немає. Чи не єдиний виняток – вакцинація, де є реальні індикатори показників успішності. Є світові показники якості життя людей, і нам потрібно це для України. Маємо розуміти, де ми є і куди рухаємося. Нам потрібно, щоб люди пили якісну воду, дихали чистим повітрям, аби викиди підприємств були в гранично допустимих нормах. Відповідно я прагну, щоб охорона здоров’я була не на папері, а втілювалася в життя. Для цього громади мають переосмислити й передбачати робочі місця для фахівців у сфері громадського здоров’я. Ми рухаємося до європейського законодавства, але це повинно мати не лише демонстративний характер, а прикладний. У нас має бути стратегія win-win. Є речі, які впливають на рівень життя громади, тривалість і якість цього життя. Тож нашим завданням є донесення зрозумілою для пересічного громадянина мовою – його здоров’я не лише в його руках, а залежить і від зовнішніх факторів, які мають вплив на якість життя».

Валерія Брич зауважує: колективу науково-педагогічних працівників кафедри наук про здоров’я приємно, що освітня програма дозволяє знайти справжніх прихильників розвитку громадського здоров’я в Україні, і щиро бажає їм успіхів на науково-просвітницькому шляху.