«Шевченко – людина, яка тримає на плечах українське небо. Історія про малого Тараса, котрий шукав залізні стовпи, стала метафорою і його життя, і життя кожного з нас. Власне залізний стовп – це пошук внутрішнього стрижня, внутрішньої сили, що дає волю душі», – розпочала доцентка кафедри української літератури Оксана Кузьма.
Кобзар актуалізується в сучасному мистецтві. І під час заходу присутні переглянули один із таких зразків – відео «Як Тарас Шевченко став зіркою» (із мультсеріалу «Книга-мандрівка. Україна» виробництва Green Penguin за підтримки Українського культурного фонду).
«Шевченко, як ніхто інший, є геніальним провокатором дискурсу, довкола якого ми вибудовуємо свій дух і власну державу. Бо нація тоді живе, коли є люди, які не дозволяють спати й будять дух у переломні часи», – наголосила Оксана Кузьма.
Узагалі від промови Оксани Юріївни перехоплювало подих, а викладені думки не були схожими на ті, які ми чули про Шевченка дотепер.
Відомо, Тарас Григорович був талановитим художником, та крізь віки залишається духовним світочем українців саме завдяки письменницькій діяльності. Як відзначила О. Кузьма, словесна творчість для Кобзаря – його храм, ментальний простір, де він завжди залишався собою, розкошував думкою, емоцією, енергією, був у всіх часових вимірах. Так, у його творах чути голоси історії та майбутнього.
Символічно під час заходу голосами різних поколінь учасників легендарної чоловічої хорової капели «Боян» пролунали пісні на слова Тараса Шевченка.
Художнім керівником була Олена Короленко, концертмейстером – Віктор Теличко. Виконали «Заповіт» (музика Г.Гладкого, обробка Л.Ревуцького), «Думи мої» (муз. В. Теличка), «Вітер з гаєм розмовляє» (муз. В. Гайдука). Потішили й народними піснями: «Чорна рілля ізорана» в обробці С. Людкевича, «Ой у лузі червона калина» в обробці Віктора Теличка, а насамкінець побажали «Многая літ».
Деканеса філфаку Галина Шумицька подякувала за виступ і підсумувала: «Сьогодні запалюємо свічку пам’яті не тільки нашому Тарасові, а й усім людям, які мріяли про вільну Україну й далі мріють, і помирають на східних кордонах, і загинули цієї ночі, і гинули від брехн,і і підлості людської, і зради. І мріяли, щоб їхні нащадки жили по-іншому, і йшли пустелею в пошуках землі обіцяної. Кожен у своєму серці. Хай живе наша віра в те, що наша країна, наша нація виправдає всі сподівання».
Під час заходу до аудиторії приєдналися учні шкіл області, котрі завітали на День відкритих дверей УжНУ. Молодь стала символом того, що в України є майбутнє. (До слова, на філологічному факультеті абітурієнти поспілкувалися із завідувачами кафедр, студентами й дізналися про умови вступу та навчання.)
Крім того, до Шевченківських днів серед студентів-україністів влаштували конкурс есе. У підсумку, написавши цікаві й змістовні роботи, призові місця здобули представниці спеціальності «Середня освіта (українська мова і література)». Перше – розділили другокурсниці Катерина Куцкір й Уляна Далекорей, друге – Мирослава Палюх (ІІ курс), Мар’яна Русин (ІІІ курс), третє – Антоніна Шипова, Діана Терпай, Наталія Гаврилик (ІІІ курс).
Організатори наголосили: Шевченківські дні – це не тільки вшанування Кобзаря, а свято єднання українців, нагадування про важливість збереження зв’язку поколінь.
фото авторки та Оксани Кузьми